В житті кожної нації є знакові постаті, які закладають підвалини її формування, визначають шлях розвитку, стаючи тим еталоном, по якому визначають правильність руху на шляху історичного руху.

Це й політики, військові, економісти чи державні діячі, рідше – науковці, мислителі чи письменники. Останні стають «духовними батьками нації» тоді, коли суспільство не знаходить у своїх політичних лідерах тих морально-етичних та культурно-духовних якостей, які дозволять їм бути постійним прикладом для ідейного наслідування.