07 грудня 2023 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Діяльність райдержадміністрації
Прес-центр
Район сьогодні
  • Розпорядчі документи
  • Регуляторна політика
    Публічна інформація
    Інформація з установ району
    Оголошення
    Програми та стратегії району
    Виконання програм та стратегій
  • Децентралізація влади
  • Самоорганізація населення
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Електронне звернення
  • Вакансії державної служби
  • Інвестиційний довідник
  • Запобігання проявам корупції
  • Внутрішній аудит
  • АРХІВ НОВИН

    « Грудень 2023 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30 31
    Середа, 07 травня 2014 10:29

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

    Путівник виконавчого провадження

    Безоплатна правова допомога – завжди поруч

    Що робити коли хтось хоче відібрати твій бізнес?

    Я зміг захистити свій бізнес! Зможеш і ти!

     

    земля 1

    земля

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    11.08.2023 

    Не правова, а правнича допомога

    Поняття «правничий» означає те саме, що і «юридичний», тобто пов'язаний із законодавством, правовими нормами і їх практичним застосуванням.

    Тож саме цей термін відтепер варто використовувати, коли говоримо про діяльність у сфері надання безоплатної правничої допомоги, зокрема:

    • Закон України «Про безоплатну правничу допомогу»;
    • система безоплатної правничої допомоги;
    • безоплатна первинна правнича допомога;
    • безоплатна вторинна правнича допомога;
    • правничі послуги.

    Нова термінологія запроваджується Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», який набув чинності 3 серпня цього року.

    У такий спосіб норми законодавства у сфері надання правничої допомоги приведено у відповідність до Конституції України, яка гарантує кожному право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

    Водночас у термінах, які стосуються безпосередньо права, продовжуємо вживати слово «правовий», наприклад:

    • правова свідомість;
    • правова культура;
    • правова держава;
    • правові норми.

    Нагадаємо, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги» вносить зміни до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Цими змінами розширено перелік категорій осіб, які можуть звернутися до системи безоплатної правничої допомоги, та спрощено доступ громадян до безоплатної вторинної правничої допомоги (послуги представництва інтересів у суді, допомога в підготовці документів до суду).

     

    08.08.2023 

    ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ

    Виконання судових рішень про стягнення аліментів здійснюють державні та приватні виконавці у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

    На сьогодні в умовах воєнного стану виконання судових рішень про стягнення аліментів забезпечується у встановленому законодавством порядку.

    Виконавець повинен стягувати з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

    Згідно зі статтею 182 цього Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

    Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

    Якщо боржник отримує дохід, виконання рішень здійснюється шляхом утримання аліментних сум із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника на підставі постанови виконавця.

    Необхідно зазначити, що основними проблемами невиконання судових рішень про стягнення аліментів є відсутність у боржників коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення, боржники не працюють та не отримують доходів.

    Крім того, слід звернути увагу, що прийнятими Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності 26.03.2022) змінами, зокрема передбачено, що за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці, які здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача – на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

    Водночас положеннями законодавства визначено систему заходів у разі невиконання рішень про стягнення аліментів.

    Так, у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець вчиняє такі дії:

    • виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;
    • здійснює заходи щодо звернення стягнення на майно боржника;
    • надсилає стягувачу письмове роз’яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

    Слід звернути увагу, що виключно стягувачі наділені правом звернутись до правоохоронних органів із заявою про порушення відносно боржника кримінального провадження за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, оскільки, відповідно до статті 477 Кримінального процесуального кодексу України, провадження може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого.

    У разі якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці (та 3 місяці – якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, тяжкохворої дитини), державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві:

    • виїзду за межі України;
    • керування транспортними засобами (крім випадків, визначених частиною 10 статті 71 Закону);
    • користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
    • полювання.

    При цьому, якщо боржником сплачено заборгованість у повному обсязі, зазначені тимчасові заходи припиняються на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження.

    Звертаємо увагу, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України зупиняється дія постанов державних виконавців про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (абзац одинадцятий пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

    Також до боржників застосовується такий захід впливу як накладання штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 1 рік (20% від суми заборгованості зі сплати аліментів), за 2 роки (30% від суми заборгованості зі сплати аліментів), за 3 роки (50% від суми заборгованості зі сплати аліментів).

    У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі 20 %, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

    При цьому, суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі та перераховуються стягувачу.

    У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несплата аліментів), державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до відповідного суду.

    Несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. Повторне протягом року вчинення правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 240 до 360 годин.

    За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу, яка перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

    Також, у разі неотримання аліментів стягувачі мають право на отримання тимчасової державної допомоги дітям, порядок якої регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».

     

    01.08.2023 

    Механізм стягнення аліментів із особи, яка перебуває за кордоном

    Аліменти на дитину – обов'язок утримання у визначених законом випадках одним із батьків. Що ж робити, якщо ця людина проживає не в Україні?

    За наявності рішення суду України про стягнення аліментів

    У разі якщо особа (боржник) перебуває або отримує доходи за кордоном, зацікавлена особа (стягувач) має право звернутися до компетентних органів цієї держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України про стягнення аліментів.

    Україна є стороною низки багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання стягнення аліментів за кордоном.

    Україна також є стороною багатьох двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу у цивільних справах, положення яких передбачають взаємне визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, і на підставі яких можливо вирішити питання про визнання та виконання рішень судів на території іноземних держав.

    Перелік міжнародних договорів з питань міжнародно-правового співробітництва у цивільних та кримінальних справах розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://minjust.gov.ua/m/4906

    Перевірити чинність договорів у відносинах з певною державою можна за посиланням:

    https://rb.gy/xq6y9

    Рішення суду України підлягає виконанню на території іноземної держави після визнання та надання компетентним органом цієї держави дозволу на його виконання. Виконується рішення на території іноземної державі відповідно до законодавства цієї держави.

    За відсутності судового рішення про стягнення аліментів

    За наявності підстав для визначення підсудності справи судам України заявник має право звернутися до суду України із позовною заявою і після винесення судом України такого рішення можливо звертатися до компетентних органів іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

    У інших випадках вбачається доцільним звертатися до держави, суди (органи) якої компетентні розглядати справу про стягнення аліментів.

    Щодо осіб, які перебувають на території росії

    Між Україною та росією відсутні чинні міжнародні договори, які б регулювали питання співробітництва компетентних органів щодо взаємного визнання та виконання судових рішень у цивільних справах.

    За відсутності міжнародного договору питання щодо виконання рішення суду України на території іноземної держави на основі принципу взаємності може бути порушено, якщо це передбачено законодавством іноземної держави.

    Зацікавлена особа може звернутись з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентних органів іноземної держави безпосередньо або за посередництвом адвоката.

    При розгляді компетентними органами будь-якої держави питання про визнання і виконання іноземного судового рішення, до уваги береться компетенція суду, що постановив рішення, підтвердження про участь боржника у розгляді справи або його належне повідомлення про розгляд справи і про вручення боржнику копії рішення.

    Справа про визнання і виконання іноземного судового рішення розглядається, якщо на території відповідної держави проживає боржник або знаходиться майно, яке йому належить.

    Перелік документів, що надаються разом із клопотанням про визнання і виконання, а також вимоги щодо їх засвідчення, за відсутності міжнародного договору визначаються законодавством тієї держави, де вимагається виконання.

     

    28.07.2023 

    Як оскаржити рішення військово-лікарської комісії

    Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, постанови центральної ВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

    І Досудовий порядок

    Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

    Законодавством передбачений порядок оскарження рішень ВЛК і здійснюється він таким чином:

    • ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону;
    • переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК мають право ВЛК регіонів (постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право переглядати тільки ЦВЛК);
    • ЦВЛК мають право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК.

    Також в заяві необхідно вказати причини ініціювання перегляду. 

    За результатами розгляду заяви ВЛК вищого рівня може призначити:

    – повторний медичний огляд;

    – контрольний медичний огляд.

    ІІ Судовий порядок

    Оскарження рішення ВЛК в суді здійснюється в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

    На оскарження висновку ВЛК у судовому порядку надається строк:

    – 3 місяці – якщо спочатку застосовано досудовий порядок. Відлік починається із дня вручення рішення щодо розгляду заяви про оскарження постанови;

    – 6 місяців із дня винесення відповідної постанови ВЛК.

    У позовній заяві зазначаються: 

    – найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

    – повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові – для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

    – зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

    – виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

    – відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

    – перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

    – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

    – власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

    До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

    За подання адміністративного позову потрібно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( на 1 січня 2023 року – 1073,60 грн) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору. 

     

    25.07.2023 

    Що таке торгівля людьми

    3 серпня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», положення якого передбачають, що особи, постраждалі від торгівлі людьми, тепер належать до суб’єктів права на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги.

    Важливо розуміти, що таке торгівля людьми, які її форми та ознаки, як убезпечити себе від цього явища, як може допомогти система БПД та куди потрібно звертатись у разі, якщо з вами чи вашими знайомими сталася така ситуація. Розповідаємо про це в серії наших дописів. Ось перший з них.

    Що таке торгівля людьми?

    Торгівля людьми — це сукупність таких дій, як: вербування, перевезення, передача, продаж, використання в порнобізнесі, використання у воєнних конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

    Які є форми цього злочину?

    Існують такі форми торгівлі людьми, як:

    • Примусове жебрацтво — вас змушують жебракувати через погрози, маніпуляції та вимогу відшкодувати боргове зобов’язання.
    • Трудова експлуатація — вас проти вашої волі, насильницьким шляхом змушують працювати, при цьому роботу не оплачують взагалі або платять менше, ніж обіцяли. Такі випадки часто супроводжуються відібранням документів, майна та обмеженням свободи.
    • Втягнення у злочинну діяльність — вас під виглядом вигідного працевлаштування й застосовуючи залякування та різні засоби впливу, змушують перевозити наркотики або інші заборонені речовини та предмети, порушуючи закон. Натомість замість оплати вас можуть ув’язнити.
    • Сексуальна експлуатація — вас чи ваших дітей обманом, примусом, погрозами або іншими засобами маніпуляцій змушують до проституції, секс-туризму, ескорт-послуг, зйомок в порнографічних фільмах тощо.
    • Торгівля органами — добровільне чи примусове вилучення органів з метою подальшого продажу, яке відбувається під тиском, з погрозами та використанням уразливого стану людини.
    • Залучення в боргову кабалу — вас змушують працювати за низьку оплату, щоб погасити штучно створене непосильне боргове зобов’язання. При цьому ви перебуваєте у повній матеріальній залежності від іншої особи й працюєте, поки не віддасте свій “борг”.
    • Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях — встановлення опіки над дітьми, щоб надалі використовувати їх з метою отримання доходів (у жебракуванні чи задля подальшого укладення угод щодо них, що пов’язані з передачею права власності).
    • Використання у збройних конфліктах — вас використовують для виконання вами бойових завдань, задоволення потреб озброєних груп, сексуальна експлуатація, втягнення у злочинну діяльність.

    Як отримати безоплатну правничу допомогу?

    Щоб отримати усну консультацію, телефонуйте до контактного центру системи БПД за номером: 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює в будні з 8:00 до 18:00.

    Номер для дзвінків з-за кордону: +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

    Якщо вам зручно отримати правничу допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот https://t.me/LegalAidUkraineBot

    Або зверніться до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

     

    21.07.2023

    Права осіб, постраждалих від торгівлі людьми

    Особи, які постраждали від торгівлі людьми, відтепер мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.

    3 серпня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги». Цими змінами розширено перелік категорій осіб, які можуть звернутися до системи безоплатної правової допомоги, та спрощено доступ громадян до безоплатної вторинної правничої допомоги.

    Відтепер особи, які постраждали від торгівлі людьми, мають право звертатися до системи надання безоплатної правничої допомоги з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав. Наприклад, щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, визначених Законом України «Про протидію торгівлі людьми», та отримувати такі правничі послуги:

    -здійснення представництва в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

    -складання процесуальних документів.

    Важливо розуміти, що таке торгівля людьми, які її форми та ознаки, як убезпечити себе від цього явища, як може допомогти система БПД та куди потрібно звертатись у разі, якщо з вами чи вашими знайомими сталася така ситуація.

    Що таке торгівля людьми?

    Торгівля людьми — це сукупність таких дій, як вербування, перевезення, передача, продаж, використання в порнобізнесі, використання у воєнних конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

    Які є форми цього злочину?

    Існують такі форми торгівлі людьми, як:

    -Примусове жебрацтво — вас змушують жебракувати через погрози, маніпуляції та вимогу відшкодувати боргове зобов’язання.

    -Трудова експлуатація — вас проти вашої волі, насильницьким шляхом змушують працювати, при цьому роботу не оплачують взагалі або платять менше, ніж обіцяли. Такі випадки часто супроводжуються відібранням документів, майна та обмеженням свободи.

    -Втягнення у злочинну діяльність — вас під виглядом вигідного працевлаштування й застосовуючи залякування та різні засоби впливу, змушують перевозити наркотики або інші заборонені речовини та предмети, порушуючи закон. Натомість замість оплати вас можуть ув’язнити.

    -Сексуальна експлуатація — вас чи ваших дітей обманом, примусом, погрозами або іншими засобами маніпуляцій змушують до проституції, секс-туризму, ескорт-послуг, зйомок в порнографічних фільмах тощо.

    -Торгівля органами — добровільне чи примусове вилучення органів з метою подальшого продажу, яке відбувається під тиском, з погрозами та використанням уразливого стану людини.

    -Залучення в боргову кабалу — вас змушують працювати за низьку оплату, щоб погасити штучно створене непосильне боргове зобов’язання. При цьому ви перебуваєте у повній матеріальній залежності від іншої особи й працюєте, поки не віддасте свій “борг”.

    -Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях — встановлення опіки над дітьми, щоб надалі використовувати їх з метою отримання доходів (у жебракуванні чи задля подальшого укладення угод щодо них, що пов’язані з передачею права власності).

    -Використання у збройних конфліктах — вас використовують для виконання вами бойових завдань, задоволення потреб озброєних груп, сексуальна експлуатація, втягнення у злочинну діяльність.

    Як отримати безоплатну правничу допомогу

    Щоб отримати усну консультацію, телефонуйте до контактного центру системи БПД за номером: 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює в будні з 8:00 до 18:00.

    Номер для дзвінків з-за кордону +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

    Безкоштовні дзвінки з мобільного застосунку телеграм https://t.me/+380677213103

    Якщо вам зручно отримати правову допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот https://t.me/LegalAidUkraineBot

    Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

    Маєте проблему правового характеру – звертайтеся до системи безоплатної правничої допомоги!

     

     19.07.2023

     Ознаки торгівлі людьми та як себе убезпечити від такої ситуації

    Людина не одразу може розпізнати, що потрапила в ситуацію торгівлі людьми. Та існують ознаки, які свідчать про проблему. Якщо ви помітили хоча б одну з них — негайно дійте!

    • Пропозиція роботи без завчасно обговорених умов праці, з високою заробітною платою, але договір складений мовою, яку ви не розумієте.
    • Відмова в екстреній медичній допомозі вам чи вашій дитині, обмеження сну, відпочинку та харчування.
    • Забрали ваш паспорт чи документи вашої дитини, мобільний телефон чи інші засоби зв’язку.
    • Обмеження вашого пересування в населеному пункті, де перебуваєте. Змушують жити чи працювати в замкнених приміщеннях.
    • Пропозиція фінансової допомоги для втягування вас у боргову кабалу.
    • Примус чи спонукання до дій сексуального характеру із застосуванням психологічного тиску, маніпуляцій або фізичного насильства.

    Для того щоб не потрапити в ситуацію торгівлі людьми, слід дотримуватися таких правил:

    • Надавайте свої документи чи документи вашої дитини лише офіційним особам.
    • Зробіть фото або копії ваших документів. Збережіть їх на телефоні чи надішліть їх собі на електронну пошту. Якщо у вас виникла проблема з документами за кордоном (загубили чи втратили) — негайно зверніться до посольства чи консульства України в країні, де перебуваєте.
    • Заповнюйте та оформлюйте всі документи самостійно. Не довіряйте оплату послуг іншим людям. Не позичайте в когось кошти, якщо попередньо не проговорили умови або вони нечіткі. Це унеможливить спробу торгівців людьми затягнути вас у боргову залежність.
    • За жодних умов не залишайте свій паспорт чи будь-який інший документ як заставу. Не віддавайте нічого посереднику чи потенційному роботодавцю “для реєстрації”. Якщо укладаєте контракт — переконайтеся, що він написаний мовою, яку ви розумієте. Якщо ви не розумієте хоч одного пункту — не підписуйте його.
    • Якщо ви приїхали за кордон — зателефонуйте чи прийдіть особисто до посольства України в країні, якій перебуваєте. Повідомте, де зупинилися, для реєстрації, дізнайтеся про закони країни, в якій ви перебуваєте чи куди збираєтеся поїхати. Поцікавтеся, як отримати статус біженця, посвідку на тимчасове чи постійне місце проживання. Ознайомтеся з правилами офіційного працевлаштування.
    • За жодних обставин не передавайте незнайомцям свій мобільний телефон чи інші засоби зв’язку. Не вірте незнайомим, випадковим особам, пам’ятайте — вони можуть бути причетні до торгівлі людьми. Подбайте про кодове слово чи знак, який означає, що ви в небезпеці та потребуєте допомоги. Повідомте його рідним та близьким.
    • Щодня спілкуйтеся зі своїми рідними та близькими, повідомляйте їх про своє місце перебування та про пропозиції, які отримуєте стосовно поселення, навчання, працевлаштування тощо.
    • Завантажте словник чи розмовник країни, в якій перебуваєте, це потрібно для того, щоб ви могли без проблем звернутися в службу екстреної допомоги.

    Як отримати безоплатну правничу допомогу?

    Щоб отримати усну консультацію, телефонуйте до контактного центру системи БПД за номером: 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює в будні з 8:00 до 18:00

    Номер для дзвінків з-за кордону: +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку)

    Зателефонувати з Telegram: https://t.me/+380677213103

    Якщо вам зручно отримати правничу допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот https://t.me/LegalAidUkraineBot

    Або зверніться до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

     

    30.06.2023 

    Державні акти власності на землю старого зразка

    Сьогодні для підтвердження права володіння на земельну ділянку  достатньо виписки з Держреєстру прав, адже  державний акт на право власності на земельну ділянку не видається з 2013 року. Втім, починаючи з 2016 року, в Україні були змінені правила реєстрації права власності на землю.

    Державні акти власності на землю старого зразка є підтвердженням права власності особи на земельну ділянку, проте, аби укласти договір аренди чи подарувати таку ділянку,  потрібно мати кадастровий номер, а отже – пройти державну реєстрацію.

    Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр»  кадастровий номер земельної ділянки – це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

    За відсутності  кадастрового номера власник ділянки фактично не має права розпоряджатися нею: дарувати, здавати в оренду, продавати, тощо.

    Тож, власники земельних ділянок, які мають державний акт на землю «старого» зразка, мають перевірити свою ділянку на наявність кадастрового номеру та подбати про його присвоєння в разі відсутності. Оскільки,  на період  дії правового режиму воєнного стану доступ до Публічної кадастрової карти закритий,  перевірити інформацію щодо кадастрового номеру можна в ЦНАП та в державних реєстраторів – нотаріусів.

    Слід зазначити, що Державний акт, виданий з 1992-2001 рік – червоного чи рожевого  кольору, міг не містити кадастрового номеру земельної ділянки та містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

    Отже, аби отримати кадастровий номер власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера,  варто  звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника.

    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості  щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Після отримання документів слід звернутись до центру надання адміністративних послуг та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

    В свою чергу державний кадастровий реєстратор здійснює присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та видає витяг з Державного земельного кадастру, який  містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

    Окрім того, аби мати можливість  розпоряджатись земельною ділянкою необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно звернувшись до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса.

    В 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору, де зазначалась лише одна земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер.

    Наприкінці 2008 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 року, ( яка втратила чинність у 2013 році) було внесено зміни, що полягали в доповненні державного акту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. Оновлена форма держакту мала синій колір.

    Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр». Окрім того, згідно з  пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого  Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

    Держакти  на бланках зеленого та синього кольору  залишаються чинним і на сьогодні, але для розпорядження правами щодо земельного ділянки також необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.

     

    26.06.2023 

    Кібербулінг та кібергрумінг — сучасні небезпеки інтернет-простору для дітей

    Завдяки діджитал-прогресу діти користуються комп’ютерною технікою вже з перших років життя: дивляться мультфільми, грають в ігри, користуються різноманітними месенджерами та соціальними мережами. Така можливість  допомагає навчатися та весело проводити час. Однак, окрім розваг, розвиваючих відео та спілкування з друзями,  дитина може побачити в інтернеті шокуючий контент або натрапити на кіберзлочинців, спілкування з якими може нанести їй значну шкоду.

    Про те, як протидіяти небезпечним явищам в інтернеті та захистити дитину від загроз в мережі розповідається у консультації фахівців системи безоплатної правової допомоги.

    Які найпоширеніші форми небезпек чатують на дітей в інтернеті?

    Кібербулінг і кібергрумінг — явища, котрі набувають широкого розповсюдження в сучасному інтернет-просторі та несуть небезпеку підростаючому поколінню, адже можуть провокувати психологічні розлади.

    Кібербулінг може проявлятися у вигляді принижуючих повідомлень, цькування та залякування в переписці, коментарях до фото, наприклад, в соціальних мережах та інших каналах електронної комунікації. Тиснути таким чином на дитину можуть як особи з реального життя, так і невідомі інтернет-користувачі.

    Кібергрумінг, або онлайн-грумінг, являє собою вид сексуального насильства, що полягає у виманюванні у дітей відвертих фото чи відеозаписів з метою подальшого розповсюдження, шантажування та вимагання грошей у дитини, або навіть примушення до реальної зустрічі. Часто це здійснюється дорослими, котрі маскуються в інтернеті під підлітків та тривалий час вибудовують довірливі стосунки з жертвою своїх злочинних намірів.

    Як ефективно протидіяти кібербулінгу та кібергрумінгу та захистити дитину?

    Важливо розуміти, що в протидії кібербулінгу та кібергрумінгу, які тісно пов’язані між собою, проте можуть зустрічатися і окремо, дітям потрібна допомога дорослих: батьків та педагогів. Перше, що необхідно розуміти та доносити до дітей  – ці явища не є нормою. Це правопорушення, за які законодавством України передбачена відповідальність.

    Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні заборонено. Також статтею 7 цього закону передбачено, що з метою захисту морального та фізичного життя дітей забороняється:

    • втягнення дітей у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
    • розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед дітей;
    • використання образів дітей у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
    • створення та розповсюдження візуального запису образу дитини, зробленого у будь-який спосіб, зокрема фотографуванням, записом фільму та/або відеозаписом сексуального чи еротичного характеру;
    • виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;
    • пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.

    Важливо! Порушення норм законодавства України про захист суспільної моралі, умов обігу продукції, порядку проведення видовищних заходів сексуального характеру та розповсюдження продукції, яка містить елементи порнографії, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

    Звичайно, що повністю захистити дітей від небезпек інтернет-простору дуже важко. Проте, поєднання функції батьківського контролю для інтернет-трафіку та вибудова довірливих стосунків у родині та школі, значно збільшують шанси на те, що дитина не потрапить в небезпечну ситуацію в мережі «Інтернет».

    У випадку різних проявів кібербулінгу та кібергрумінгу варто бути напоготові всім – і батькам, і дітям, оскільки подолати проблему та її наслідки значно простіше та швидше, коли є надійна підтримка.

    Нагадуємо, що у бюро правової допомоги діти мають право безкоштовно отримати юридичну консультацію або скористатися послугами адвоката. При цьому, варто пам’ятати, що звернення мають подати законні представники дитини. Це можуть бути батьки, усиновлювачі, опікуни або піклувальники.

    Довідково. Отримати необхідну правову допомогу можна завітавши до найближчого бюро правової допомоги адресу якого можна знайти за посиланням: https://bit.ly/bpd_buro. Або звернувшись до контактного центру системи надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

     

     22.06.2023 

    ОТРИМАЛИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НАРАХУВАННЯ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ?

    Шахраї привласнюють гроші, застосовуючи схеми буцімто надання грошових виплат українцям.

    Щоб ви могли розпізнати подібне шахрайство та вберегти свої кошти, наводимо приклади таких схем:

    Шахраї масово розповсюджують повідомлення різноманітними інформаційними каналами – у соціальних мережах та месенджерах – про можливість отримання грошової допомоги, зокрема в межах програм єПідтримки, Дії, допомоги від ЄС, від представників ООН, різних програм міжнародних організацій та благодійних фондів. У розсиланнях шахраї пропонують перейти за посиланнями, які спрямовують на шахрайські сайти-приманки, схожі на справжні сайти державних органів, міжнародних організацій, благодійних фондів. На таких сайтах-приманках розміщені посилання на фішингові ресурси, стилізовані під сторінки відомих українських банків, де необхідно авторизуватися та ввести мобільний номер телефону, пін-код, пароль до інтернет-банкінгу, смс-код від банку. Коли громадяни вводять усі дані, вони автоматично стають відомі шахраям.

    Шахраї можуть розміщувати рекламу в інтернеті про те, що Є-допомога відновила соціальні виплати і можна подати заявку для отримання грошової допомоги. Коли людина натискає «подати заявку», сайт показує авторизуватися через інтернет-банкінг та просить ввести логін та пароль від інтернет-банкінгу.

    Також можуть бути ситуації, коли шахраї створюють сторінки в соціальних мережах, де пропонують допомогу українцям, які опинилися в скрутному фінансовому становищі. Пропонують відправити гуманітарну допомогу та просять оплатити доставку, що коштує 300 гривень.

    Пам’ятайте, якщо хтось вам пропонує отримати грошову допомогу через чат-бот, — це шахрайська схема, якщо для отримання допомоги потрібно сплатити державне мито — це також шахрайська схема.

    Прикладів подібних афер може бути багато. Щоб не потрапити на гачок шахраїв, потрібно дотримуватися простих правил:

    • отримуйте інформацію лише з офіційних джерел. Якщо оформляли допомогу, очікуйте сповіщення про нарахування в застосунку вашого банку або на порталі чи в застосунку Дія;
    • не переходьте за сумнівними гіперпосиланнями;

    тримайте в секреті:

    • тризначний номер на звороті картки;
    • пін-код до картки;
    • логін та пароль до інтернет-банкінгу;
    • коди банків та мобільних операторів.
    • не вводьте реквізити платіжних карток на незнайомих та підозрілих вебсайтах.

    Використовуйте для перевірки посилань та сайтів:

     

     17.06.2023 

    ПОТРАПИЛИ ДО РУК ШАХРАЯ?

    Шахраї намагаються ошукати всіх, навіть волонтерів та військових, які захищають право України на свободу на полі бою.

    Як шахраї можуть ошукувати військових та волонтерів

    Шахраї пропонують автівки, що мають попит серед військових. Для цього створюють фейкові облікові записи в соціальних мережах, наприклад в інстаграмі, де публікують оголошення щодо продажу автомобілів. Потенційних покупців переконують здійснити передоплату, щоб «притримати» автівку, оскільки її хоче придбати інший покупець. Так шахраї отримують кошти, а потім зникають.

    Також шахраї можуть розміщувати подібні оголошення на різних інформаційних майданчиках та пропонувати постачання автівок з-за кордону. Під приводом розмитнення виманюють передоплату від покупців, а потім зникають та блокують клієнтів.

    Трапляються випадки, коли шахраї створюють телеграм-канали, де «продають» різноманітну військову амуніцію, за отримання товару просять повну передплату.

    Щоб уникнути платіжного шахрайства під час купівлі товарів в Інтернеті, необхідно бути дуже уважним та перевіряти продавців.

    У разі сумнівів не слід ризикувати та здійснювати покупку, щоб не втратити кошти. Краще скористатися послугами надійного продавця або розглянути альтернативні варіанти покупки. Важливо пам'ятати, що безпека платежів в Інтернеті залежить від нашої уважності та обережності.

    Надавайте перевагу післяплаті, замовляйте товари з попереднім унесенням оплати лише в перевірених та відомих Інтернет-магазинах.

    Остерігайтеся онлайн-магазинів, які заманюють купити товари за заниженими цінами.

    Не вводьте реквізити платіжних карток на незнайомих та підозрілих вебсайтах.

    Обирайте лише перевірені ресурси для онлайн-покупок.

    Якщо ви постраждали від шахрайства, заповніть форму зворотного зв’язку на сайті кіберполіції: https://ticket.cyberpolice.gov.ua/.

    Більше інформації про правила платіжної безпеки на сайті #ШахрайГудбай: https://promo.bank.gov.ua/stopfraud/.

     

    14.06.2023 

    ПРОПОНУЮТЬ РОБОТУ В ІНТЕРНЕТІ?

    Як шахраям вдається взламувати акаунти в соціальних мережах?

    Під різними приводами шахраї поширюють фішингові посилання, за якими просять перейти та ввести дані для входу на сторінку в соцмережах або в месенджер користувача.

    Приклади таких схем:

    • шахраї пропонують роботу в інтернеті тим, хто зацікавився пропозицією, – надсилають фішингові посилання нібито для авторизації. Щоб авторизуватися на шахрайському сайті, пропонується ввести дані для входу в облікові записи в соцмережах та месенджерах. Після введення дані автоматично стають відомі шахраям;
    • шахраї розсилають смс-повідомлення про виклик до суду від адресата SUDpovistka нібито від імені Печерського районного суду. Такі повідомлення містять скорочене посилання на фішинговий сайт. Цей сайт імітує сторінку входу до системи "Електронний суд", де користувачеві пропонують авторизуватися за допомогою месенджера в телеграмі, а саме ввести номер телефону та код, який буде надіслано в телеграм. Після введення цієї інформації вона стає автоматично відома шахраям, унаслідок цього аферистам вдається отримати доступ до месенджера користувача.

    Як шахраї використовують взламані акаунти в соцмережах та месенджерах

    Коли шахраї отримують доступ до акаунтів, вони змінюють паролі, далі від імені зламаних користувачів розсилають їхнім друзям повідомлення з проханням позичити гроші.

    Пам’ятайте, приводів, під якими у вас просять ввести дані для входу в облікові записи, може бути безліч.

    Щоб уникнути шахрайства:

    • перевіряйте сайти, на яких вводите дані для входу в свої облікові записи в соцмережах та месенджерах;
    • налаштовуйте двофакторну автентифікацію – це, коли для входу в акаунт, крім логіну та пароля потрібно ввести код підтвердження, що приходить на телефон, електронну скриньку або у відповідний застосунок;
    • не переходьте за посиланнями, навіть якщо вони надійшли в листі від друга.

    Пам’ятайте, шахраї могли отримати доступ до акаунту друга. Спершу зателефонуйте другові та запитайте, чи справді посилання від нього.

    Якщо ви постраждали від шахрайства, заповніть форму зворотного зв’язку на сайті кіберполіції: https://ticket.cyberpolice.gov.ua/ або повідомте про ваш випадок за номером телефону: 0 800 505 170.

    Більше інформації про правила платіжної безпеки – на сайті #ШахрайГудбай: https://promo.bank.gov.ua/stopfraud/.

     

     10.06.2023

    Чи можна продати житло, успадковане неповнолітнім, без дозволу органів опіки та піклування

    Мій син успадкував частину приватного будинку за містом після смерті батька, сину 17 років. Інша частина належить його спорідненій сестрі. Я знайшла покупця на цей будинок, адже він розташований далеко за містом і є нерентабельним, тому не бачу сенсу його утримувати. Звернулася до органу опіки та піклування, але вони відмовили в наданні дозволу на продаж, бо в мого сина немає іншого житла, крім цього, хоча він прописаний разом зі мною за іншою адресою. Як нам бути, якщо сестра не проти, але питання у відсутності дозволу на продаж з боку органу опіки та піклування?

    Відповідають фахівці системи безоплатної правової допомоги.

    Згідно з положеннями частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до Закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

    Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

    Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця. Лише в разі гарантування збереження права дитини на житло відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, дозвіл оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

    Вичерпний перелік підстав для відмови органом опіки і піклування у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна наведено в частині 5 статті 177 Сімейного кодексу України, а саме:

    1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

    2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;

    3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;

    4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

    5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

    6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

    7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

    Враховуючи, що у вашого сина немає іншого житла у власності, швидше за все, йдеться про відмову в наданні дозволу на його продаж у зв’язку зі звуженням його майнових прав.

    Рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду згідно статті 122 Кодексу про адміністративне судочинство у 6-місячний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Враховуючи обставини, доцільно відкласти продаж отриманої у спадок частки нерухомості до досягнення сином повноліття.

     

    07.06.2023

     Що робити у разі виявлення вибухонебезпечних предметів

    Сьогодні на території України в умовах постійних бойових дій досить легко знайти предмет, що становить загрозу життю і здоров’ю людини. Так, «небезпечну іграшку» можна побачити в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і,навіть,на вулицях міст і сіл. Варто зазначити, якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ, визначити набагато складніше.

    Що ж відноситься до вибухонебезпечних предметів?

    Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – будь-які боєприпаси, що містять вибухові речовини, матеріали ядерного ділення або ядерного синтезу, а також біологічні та хімічні речовини, до таких предметів належать:

    • бомби і боєголовки;
    • крилаті і балістичні ракети;
    • артилерійські, мінометні, ракетні снаряди;
    • боєприпаси до легкої стрілецької зброї;
    • міни, торпеди і глибинні бомби;
    • піротехнічні матеріали;
    • касетні суббоєприпаси та їх контейнери;
    • піропатрони та піротехнічні пристрої;
    • електропірозапали;
    • замасковані та саморобні вибухові пристрої.

    Якщо Ви вирішили прогулятись в лісі а бо знаходитесь в туристичному поході дотримуйтесь правил, які можуть врятувати Ваше життя, а саме:

    1. Ретельно вибирайте місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;
    2. Перед розведенням багаття в радіусі п’яти метрів перевірте грунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно зніміть верхній шар грунту, перекопайте землю на глибину 40-50 см);
    3. Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї»або такі, що не вибухнули;
    4. У жодному випадку не підходьте до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути. Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності! Пам’ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

    Важливо знати!! Згідно з рішенням обласних військових адміністрацій ліс не можна відвідувати у 9 областях України:

    • Київській;
    • Волинській;
    • Житомирській;
    • Миколаївській;
    • Полтавській;
    • Рівненській;
    • Сумській;
    • Хмельницькій;
    • Черкаській.

    Така заборона стосується усіх за винятком Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управління оперативних командувань, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерства внутрішніх справ України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, постійних лісокористувачів.

    Що ж робити при виявленні вибухонебезпечного пристрою?

    1. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей чи дітей;
    2. Негайно повідомте про знахідку в органи місцевої влади: селищну раду, поліцію, пожежну службу за телефонами 101, 102;
    3. Не заливайте підозрілий предмет рідинами, не засипайте його грунтом або чимось та не накривайте його;
    4. Не здійснюйте на підозрілий предмет нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання;
    5. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
    6. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

    Бережіть себе те дотримуйтесь правил поводження з вибухонебезпечними предметами, які можуть врятувати Вас від нещасного випадку.

     

    04.06.2023

     Як встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу?

    Проживання у цивільному шлюбі не позбавляє можливості довести факт спільного проживання, адже сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки. 

    Які ознаки фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою?

    • спільне проживання чоловіка і жінки;
    • взаємні права і обов’язки;
    • спільний побут;
    • ведення спільного господарства.

    Суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов:

    • має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання не менше п’яти років;
    • мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна чи спадкування за законом);
    • відсутній спір про право.

    Куди звернутися?

    Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу подається в порядку окремого провадження до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.

    Що має бути зазначено у заяві?

    У заяві має бути зазначено:

    • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
    • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
    • докази, що підтверджують факт.

    Які документи необхідні для подачі заяви до суду?

    До заяви про встановлення факту проживання однієї сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи і докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки. Це можуть бути:

    • докази, які підтверджують наявність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік записаний як батько, квитанції, заповіти тощо, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися одне про одного);
    • докази, що свідчать про спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна, квитанції, довідки про спільне проживання та ведення господарства тощо);
    • заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

    У рішенні суду зазначаються відомості про факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

     

    31.05.2023 

     Як отримати одноразову грошову допомогу військовим у разі поранення

    Військовослужбовцям у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), що призвело до встановлення  інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, виплачують одноразову грошову допомогу. Таке поранення мають пов’язати з виконанням обов’язків військової служби, або із захворюванням, яке пов’язане з військовою службою.

     Право на таку допомогу мають як діючі військовослужбовці, так і вже звільнені з військової служби. Розмір допомоги залежить від групи інвалідності або відсотка часткової втрати працездатності.

    Який розмір одноразової грошової допомоги у разі поранення

    Військовослужбовцям (крім строкової служби), інвалідність або часткова втрата працездатності яких настала внаслідок поранення, травми, контузії, каліцтва під час виконання обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, яке пов’язано з військовою службою, або встановлення інвалідності після звільнення через ці причини, одноразову допомогу виплачують у таких розмірах (на 2023 рік):

    -1 група інвалідності – 1073600 грн.

    -2 група інвалідності – 805200 грн.

    -3 група інвалідності – 671000 грн.

    -часткова втрата працездатності до 187880 грн.

    Військовослужбовцям строкової служби, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби під час виконання обов’язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, одноразову допомогу виплачують у таких розмірах (на 2023 рік):

    -1 група інвалідності – 322080 грн.

    -2 група інвалідності – 241560 грн.

    -3 група інвалідності – 187880 грн.

    -часткова втрата працездатності до 134200 грн.

    Для отримання одноразової грошової допомоги треба пройти декілька етапів:

    1. Отримати довідку про обставини травми та пройти ВЛК. Таку довідку видає військова частина після службового розслідування. ВЛК має пов’язати поранення з захистом Батьківщини, виконанням обов’язків військової служби тощо.
    2. Пройти МСЕК (медико-соціальну експертну комісію), яка встановить інвалідність або ступінь часткової втрати працездатності.
    3. Звернутися за оформленням ОГД — документи можна подавати через уповноважену особу у військовій частині, через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або самостійно до Міністерства оборони.

    Перелік документів:

    – заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
    – завірена  копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності.

    До заяви додають копії:

    – постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
    – документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
    – документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності); – документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою).

    Одноразову грошову допомогу у разі поранення виплачують через перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги можна оскаржити в установленому порядку, наприклад у суді.

     

    27.05.2023 

    Що робити батькові чи матері, якщо йому чи їй перешкоджають у зустрічах з дитиною?

    Часто при розірванні шлюбу виникає проблема у спілкуванні з дитиною одного з батьків, який не проживає разом з нею. Один із подружжя може маніпулювати чи перешкоджати у побаченнях з дитиною. Яке правове регулювання та як діяти коли вам перешкоджають у зустрічах з дитиною?

    Сімейний кодекс України наголошує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та має право спілкуватися з нею, а інший з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати цьому, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

    Право батьків і дітей на спілкування закріплено також в ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, згідно якої держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

    Згідно ч.2 ст.10 Конвенції про права дитини дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

    Як батьку чи матері реалізувати право на спілкування з дитиною?

    Батьки можуть укласти між собою договір у якому визначать права і обов’язки кожного. Сімейним кодексом України надано батькам право укладати договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

    Як врегулювати спір між батьками щодо участі у вихованні дитини?

    Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

    Судовий розгляд спорів

    Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

    Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні (ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України).

    Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

    В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

    Судова практики щодо визначення способу участі батьків у вихованні дитини

    Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 758/5545/18, в якій досліджував питання визначення способу участі батьків у вихованні дитини.

    Верховний Суд підкреслив, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення в тому числі стан психологічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

    Верховний Суд також зазначив, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

    Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

    Крім того, Верховний Суд нагадав, що відповідно до частин 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

     

    20.05.2023 

    Чи можуть військовослужбовці звільнитися з військової служби під час воєнного стану?

    З лютого 2022 року в Україні триває повномасштабна війна, кожного дня військові боронять кордони нашої держави. Але трапляються випадки, коли військовослужбовці не можуть далі продовжувати службу і на це в них є вагомі причини та законні підстави.

    Перелік підстав для звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період дії воєнного стану визначений статтею 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”:

    • Звільнення за віком. Досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на службі;
    • Звільнення за станом здоров’я. Військово – лікарська комісія має надати висновок (постанову) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
    • З підстав позбавлення, обмеження волі або позбавлення військового звання. Якщо військовослужбовця засуджено і обвинувальний вирок суду набрав законної сили.
    • За сімейними обставинами. Через необхідність виховання дитини з інвалідністю, серйозні хвороби інших родичів, за якими немає кому доглядати, у зв’язку з вагітністю або перебуванням у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (для військовослужбовців-жінок).
    • Якщо у сім’ї і чоловік і дружина є військовослужбовцями, то звільнення з військової служби можливе:
    • одному із подружжя, якщо обоє проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
    • якщо військовослужбовець самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років;
    • якщо на утриманні військовослужбовця перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.

    Для того, щоб підтвердити право закінчення військової служби, в першу чергу необхідно зібрати документи які підтверджують підстави для звільнення. З огляду на обставини такими документами можуть бути:

    • свідоцтва про народження дітей,
    • посвідчення багатодітної родини,
    • документи, що підтверджують інвалідність дитини,
    • медичні довідки про стан здоров’я хворих членів сім’ї, які потребують постійного догляду,
    • рішення суду про визнання судом недієздатним та призначення опікуном військовослужбовця,
    • рішення суду про позбавлення матері (батька) батьківських прав,
    • медичні довідки, які підтверджують вагітність жінки військовослужбовця, або необхідність здійснення нею догляду за дитиною до досягнення відповідного віку згідно з законодавства.

    Родинні зв’язки мають бути підтверджені документально, цивільний шлюб не враховується.

    Зазначені документи долучаються до рапорту військовослужбовця, який подається безпосередньому командиру.

    Разом з рапортом військовослужбовець повинен надати всі документи, які підтверджують його сімейні обставини, наприклад, обґрунтування, чому саме військовий має наглядати чи турбуватися про особу, і чому цього не може зробити хтось інший із родини.

     

    17.05.2023 

    Чи можна продати житло, успадковане неповнолітнім, без дозволу органів опіки та піклування

    Згідно з положеннями частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до Закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

    Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

    Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця. Лише в разі гарантування збереження права дитини на житло відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, дозвіл оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

    Вичерпний перелік підстав для відмови органом опіки і піклування у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна наведено в частині 5 статті 177 Сімейного кодексу України, а саме:

    1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

    2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;

    3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;

    4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

    5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

    6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

    7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

    Враховуючи, що у вашого сина немає іншого житла у власності, швидше за все, йдеться про відмову в наданні дозволу на його продаж у зв’язку зі звуженням його майнових прав.

    Рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду згідно статті 122 Кодексу про адміністративне судочинство у 6-місячний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Враховуючи обставини, доцільно відкласти продаж отриманої у спадок частки нерухомості до досягнення сином повноліття.

     

    14.05.2023 

    Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України

    З початком широкомасштабного вторгнення росії багато українських захисників (захисниць), на жаль, не повернулися до рідних домівок. Водночас члени їхніх сімей мають право на отримання відповідного статусу, який передбачає певні пільги.

    Хто належить до членів сімей загиблих військовослужбовців та який порядок отримання ними статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

    Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих Захисників і Захисниць України належать:

    1. сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
    2. сім’ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
    3. сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
    4. сім’ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
    5. сім’ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім’ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
    6. сім’ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

    Хто належить до членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України?

    До членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України належать:

    • батьки;
    • один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
    • діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
    • діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
    • діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
    • утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

    Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України

    Для встановлення статусу, членам сімей загиблих (тих, що пропали безвісти) осіб, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740.

    Перелік документів, необхідних для встановлення статусу сім’ї загиблого:

    • Копії паспорту.
    • Копія довідки реєстраційного номера облікової картки платника податків.
    • Копія свідоцтва про смерть.
    • Копія документу, що підтверджує родинні зв’язки (свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження).
    • Довідка про безпосередню участь загиблого у заходах, затверджена постановою КМУ від 20.08.2014 №413, видає військова частина (форма 6)
    • Постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування про причинний зв’язок (видає військова частина).
    • Фото 3х4 – 1 шт.

    Рішення про встановлення статусу приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність необхідних документів та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні зазначеного статусу особи.

    Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п’ятому статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статусу сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

    • клопотання про надання статусу сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці Україникерівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;
    • витяг з наказу керівникаАнтитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
    • висновок судово-медичної експертизи.

    Посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого” видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

     

    10.05.2023 

    Порядок звільнення з військової служби військовослужбовців за наявності чоловіка або дружини з інвалідністю ІІІ групи

    Останнім часом фахівці системи БПД отримують все більшу кількість звернень щодо відмов у звільненні військовослужбовців, у яких дружина або чоловік є інвалідом ІІІ групи. Проте законодавство передбачає положення, що регулюють це питання. 

    Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовець може звільнитися з   військової служби, якщо має  дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II груп. Тож, акцентуємо увагу на тому, що Закон дозволяє звільнення з військової служби у зв’язку з наявністю дружини або чоловіка з інвалідністю, незалежно від конкретної групи інвалідності. Це є  альтернативною підставою. Тому військовослужбовцю надається кілька варіантів вибору підстави для звільнення. Разом з тим, якщо йдеться про власних батьків або батьків дружини, закон у якості підстави для звільнення  вимагає наявності ІІ або І групи інвалідності. Отже, основним критерієм для звільнення з військової служби є сам факт інвалідності у дружини або чоловіка, а не конкретна група інвалідності.

    Для звільнення з військової служби військовослужбовцю, який має дружину або чоловіка з будь-якою групою інвалідності, необхідно скласти рапорт на ім’я командира військової частини разом з додатками.

    Зразок рапорту звільнення з військової служби 

     

     

                                                                         Командиру_____________________

    _______________________________

       

    Рапорт про звільнення з військової служби за сімейні обставини

    Прошу Вас звільнити мене  (ПІБ, звання, посада, підрозділ) з військової служби на підставі абз. 5 п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: наявність дружини із числа осіб з інвалідністю.

    На день виключення мене зі списків військової частини прошу виплатити всі належні мені виплати (грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення тощо).

    Прошу           мою    особову         справу           військовослужбовця направити до ( назва  ТЦК та СП) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

    До рапорту додаю:

    • нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності;
    • нотаріально посвідчену копію посвідчення про інвалідність 
    • нотаріально посвідчену копію свідоцтва про одруження.

    ____.____.________                                                                                 (звання, підпис, ПІБ)

    До рапорту варто додати наступні документи:

    • нотаріально посвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності;
    • нотаріально посвідчену копію посвідчення про інвалідність;
    • нотаріально посвідчену копію свідоцтва про одруження.

    Рапорт необхідно подавати у 2 екземплярах: один екземпляр разом з додатками – для військової частини, другий, може бути і без додатків – на якому вам проставлять відмітку про прийняття та реєстрацію документа. У випадку відмови приймати рапорт, його разом з додатками варто відправити відправити засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного.

    Неправильне застосування закону через його неоднозначне тлумачення призвело до судової практики визнання бездіяльності протиправною щодо відмови у звільненні з військової служби  за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тому, у випадку відмови у звільненні з військової служби військовослужбовців, у яких дружина або чоловік є інвалідом ІІІ групи, варто звертатися до окружного адміністративного суду з питання визнання бездіяльності протиправною щодо відмови у звільненні з військової служби.

    Також слід зазначити, що мобілізовані особи мають інші підстави для звільнення, ніж особи, які проходять службу за контрактом. Таким чином звільнитися з військової служби у зв’язку з наявністю дружини(чоловіка) з інвалідність ІІІ групи можуть лише особи, що були призвані на військову службу за мобілізацією. Для військовослужбовців, що служать за контрактом передбачено іншій порядок та підстави звільнення (оформлення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи або ІІ групи, або за особою, яка за висновком  МСЕК або ЛКК потребує постійного стороннього догляду, але за відсутності інших осіб, здатних надавати такий догляд).

     

    07.05.2023

    Оформлення догляду за особою похилого віку

    Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі або сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Постійний догляд – це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки. Доглядачем офіційно може вважатися лише та особа, яка отримує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

    Однією з категорій осіб, які мають право на отримання послуг з догляду, є громадяни похилого віку з когнітивними порушеннями. Механізм оформлення постійного догляду (призначення компенсації за догляд) над такими особами встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».

    Перед тим, як розпочати процедуру оформлення постійного догляду, особа похилого віку має звернутися до сімейного лікаря та за його направленням пройти лікарську консультативну комісію (ЛКК) для встановлення необхідності у постійному сторонньому догляді. Далі особі, яка бажає здійснювати догляд на непрофесійній основі та відповідно отримувати за дані послуги грошову компенсацію, необхідно звернутися до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) з такими документами:

    • заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
    • заява про згоду отримувати соціальні послуги;
    • паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу;
    • висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
    • декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
    • довідка щодо реєстрації місця проживання.

    ЦНАП, що приймає заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги з необхідним пакетом документів, реєструє такі заяви і не пізніше ніж наступного робочого дня засобами телекомунікаційного, зокрема електронного, зв’язку, надсилає сформовану особову справу фізичної особи, яка надає соціальні послуги (у тому числі електронну), відповідному уповноваженому органу для прийняття рішення.

    Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання відповідних заяв при наявності всіх необхідних документів здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг. За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок про призначення чи непризначення особи постійним доглядачем.

    Зверніть увагу, що на отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі впливає середньомісячний сукупний фізичної дохід особи, яка має намір здійснювати догляд.

    Відповідно до статті 13 Закону України “Про соціальні послуги” розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи – надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги.

    Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу.

    Обов’язковою умовою є спільне проживання надавача та отримувача послуги з догляду – пов’язаність спільним побутом, взаємними правами та обов’язками. Для підтвердження факту спільного проживання фахівці уповноваженого органу складають акт про проведення обстеження сім’ї. Якщо особа, яка бажає надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, має інше зареєстроване місце проживання, ніж отримувач послуг, то обстеження сім’ї для встановлення факту догляду є обов’язковим. Таким чином, якщо актом не підтверджується факт спільного проживання – це підстава для відмови в оформленні догляду та призначенні компенсації.

    Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з останніми змінами загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, щзокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

    Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:

    • контакт-центр ‒ 0 800 213 103 (дзвінки у межах України безкоштовні)
    • Щоб отримати правову консультацію письмово, напишіть у телеграм-бот:https://t.me/LegalAidUkraineBot (юристи відповідають у робочі дні)
    • Або завітайте до найближчого з наших бюро:https://bit.ly/bpd_buro
    • Усі сервіси доступу до безоплатної правової допомоги:https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
    • Готові правові консультації розміщені на довідково-інформаційній платформі правових консультацій «WikiLegalAid»https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

     

    04.05.2023

    Державні акти власності на землю старого зразка

    Сьогодні для підтвердження права володіння на земельну ділянку  достатньо виписки з Держреєстру прав, адже  державний акт на право власності на земельну ділянку не видається з 2013 року. Втім, починаючи з 2016 року, в Україні були змінені правила реєстрації права власності на землю.

    Державні акти власності на землю старого зразка є підтвердженням права власності особи на земельну ділянку, проте, аби укласти договір аренди чи подарувати таку ділянку,  потрібно мати кадастровий номер, а отже – пройти державну реєстрацію.

    Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр»  кадастровий номер земельної ділянки – це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

    За відсутності  кадастрового номера власник ділянки фактично не має права розпоряджатися нею: дарувати, здавати в оренду, продавати, тощо.

    Тож, власники земельних ділянок, які мають державний акт на землю «старого» зразка, мають перевірити свою ділянку на наявність кадастрового номеру та подбати про його присвоєння в разі відсутності. Оскільки,  на період  дії правового режиму воєнного стану доступ до Публічної кадастрової карти закритий,  перевірити інформацію щодо кадастрового номеру можна в ЦНАП та в державних реєстраторів – нотаріусів.

    Слід зазначити, що Державний акт, виданий з 1992-2001 рік – червоного чи рожевого  кольору, міг не містити кадастрового номеру земельної ділянки та містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

    Отже, аби отримати кадастровий номер власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера,  варто  звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника.

    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості  щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Після отримання документів слід звернутись до центру надання адміністративних послуг та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

    В свою чергу державний кадастровий реєстратор здійснює присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та видає витяг з Державного земельного кадастру, який  містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

    Окрім того, аби мати можливість  розпоряджатись земельною ділянкою необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно звернувшись до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса.

    В 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору, де зазначалась лише одна земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер.

    Наприкінці 2008 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 року, ( яка втратила чинність у 2013 році) було внесено зміни, що полягали в доповненні державного акту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. Оновлена форма держакту мала синій колір.

    Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр». Окрім того, згідно з  пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого  Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

    Держакти  на бланках зеленого та синього кольору  залишаються чинним і на сьогодні, але для розпорядження правами щодо земельного ділянки також необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.

    Інформацію надано Менським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги

     

     01.05.2023

    Ви не давали згоду на фотозйомку: як себе захистити

    На день народження онука я вирішила запросити аніматора у костюмі ростової іграшки, щоб зворушливі моменти залишилися в пам’яті онука та на сімейних фото. Обговорили вартість і місце надання послуги з виконавцем, домовились, що відразу після зйомок він телефоном надішле фото й відео зі свята. Зйомка відбулася, але навіть через декілька днів я не отримала фото і відео, натомість випадково дізналась від знайомих, що ці довгоочікувані фото моєї сім’ї розміщено в інтернеті на особистому сайті аніматора. Своєї згоди на це я не надавала, він мене про такі свої наміри не попередив. Чи мав право він так вчиняти? На що в такому випадку маю право я?       

    У вашому випадку слід вимагати повного видалення всіх незаконно, без вашої згоди, розміщених матеріалів (фото та відео з вашого сімейного свята), а якщо зазначеними діями вам завдано матеріальної та/або моральної шкоди, ви маєте право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.

    Знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу регламентовано статтею 307 Цивільного кодексу України, але це право не є абсолютним і може бути обмежене. Так, «фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку» (вочевидь, це стосується і цифрової зйомки) лише за її згодою (крім деяких винятків), оскільки процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.

    Знімання особи може проводитися представниками правоохоронних органів без її згоди в рамках розслідування кримінального правопорушення, під час негласних слідчих розшукових дій і на підставі відповідного рішення суду.

    Для того, щоб фотограф або оператор мав право безперешкодно знімати на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку особу, вона, знову ж таки, повинна надати згоду.

    Законодавство України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена в будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода.

    При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:

    • ясно виражена згода – згода, надана в письмовому вигляді;
    • усна згода – особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомку та її транслювання в засобах масової інформації;
    • мовчазна згода – особа знала й бачила, що її знімають на фото- чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.

    Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Публікувати матеріали зйомки з фізичною особою можливо за умови, якщо ця особа не забороняла зйомку з її участю, хоча могла це зробити. Згоду особи може бути відкликано (нею або її близькими родичами) з вимогою подальшого відшкодування збитків.

    Якщо фото-, відеозйомка особи, публічний показ, відтворення, розповсюдження зображень з нею здійснювалися без її дозволу і вона вважає, що такими діями їй завдано матеріальної та/або моральної шкоди, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.

    Окремих норм, які регулюють питання зйомки та використання фото дітей, в українському законодавстві немає. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Проте це право обмежене правом кожної особи на повагу до приватного життя. З цього випливає загальне правило, за яким здійснення фотозйомки особи має здійснюватися за її згодою.

    Винятком із загального правила, коли не потрібно отримувати згоду, може бути зйомка в публічних місцях: на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

    Якщо ж для здійснення зйомки потрібно отримати згоду (не в публічному місці), тоді таку згоду за неповнолітню чи малолітню дитину надають батьки.

    Якщо батьки дитини заперечують проти зйомки дитини, то її потрібно припинити.

    Крім того, батьки мають право спочатку погодитися на знімання дитини на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, а потім вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується особистого життя дитини. Однак у такому разі батьки повинні відшкодувати витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису (частина друга статті 307 Цивільного кодексу України).

     

    30.04.2023

    Ваші дії у разі виявлення вибухонебезпечних предметів

    Сьогодні на території України в умовах постійних бойових дій досить легко знайти предмет, що становить загрозу життю і здоров’ю людини. Так, «небезпечну іграшку» можна побачити в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і,навіть,на вулицях міст і сіл. Варто зазначити, якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ, визначити набагато складніше.

    Що ж відноситься до вибухонебезпечних предметів?

    Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – будь-які боєприпаси, що містять вибухові речовини, матеріали ядерного ділення або ядерного синтезу, а також біологічні та хімічні речовини, до таких предметів належать:

    • бомби і боєголовки;
    • крилаті і балістичні ракети;
    • артилерійські, мінометні, ракетні снаряди;
    • боєприпаси до легкої стрілецької зброї;
    • міни, торпеди і глибинні бомби;
    • піротехнічні матеріали;
    • касетні суббоєприпаси та їх контейнери;
    • піропатрони та піротехнічні пристрої;
    • електропірозапали;
    • замасковані та саморобні вибухові пристрої.

    Якщо Ви вирішили прогулятись в лісі а бо знаходитесь в туристичному поході дотримуйтесь правил, які можуть врятувати Ваше життя, а саме:

    1. Ретельно вибирайте місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;
    2. Перед розведенням багаття в радіусі п’яти метрів перевірте грунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно зніміть верхній шар грунту, перекопайте землю на глибину 40-50 см);
    3. Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї»або такі, що не вибухнули;
    4. У жодному випадку не підходьте до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути. Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності! Пам’ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

    Важливо знати!! Згідно з рішенням обласних військових адміністрацій ліс не можна відвідувати у 9 областях України:

    • Київській;
    • Волинській;
    • Житомирській;
    • Миколаївській;
    • Полтавській;
    • Рівненській;
    • Сумській;
    • Хмельницькій;
    • Черкаській.

    Така заборона стосується усіх за винятком Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управління оперативних командувань, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерства внутрішніх справ України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, постійних лісокористувачів.

    Що ж робити при виявленні вибухонебезпечного пристрою?

    1. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей чи дітей;
    2. Негайно повідомте про знахідку в органи місцевої влади: селищну раду, поліцію, пожежну службу за телефонами 101, 102;
    3. Не заливайте підозрілий предмет рідинами, не засипайте його грунтом або чимось та не накривайте його;
    4. Не здійснюйте на підозрілий предмет нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання;
    5. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
    6. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

    Бережіть себе те дотримуйтесь правил поводження з вибухонебезпечними предметами, які можуть врятувати Вас від нещасного випадку.

     

     

     27.04.2023

    Особливості поділу земельної ділянки під будинком

    Останні зміни до Земельного кодексу України, які регулюють земельні відносини під час воєнного стану, дозволили власникам житлових будинків приватизувати земельні ділянки, на яких розташовані ці об’єкти нерухомого майна. Доволі часто власники нерухомості одразу намагаються вирішити й питання  щодо поділу такої земельної ділянки. Причини різні. Одні співвласники бажають відокремитись, щоб юридично не залежати один від одного, або навпаки, єдиний власник здійснює поділ з метою відчуження частини свого майна.

    Перш за все необхідно зазначити, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка набуває статусу об’єкта цивільних прав з моменту її формування, яке полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. А сформованою вона вважається з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

    Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

    Аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець чітко визначив об’єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу. Це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

    Отже, перш ніж розпочинати процедуру поділу земельної ділянки, власник або співвласники житлового будинку мають набути у власність земельну ділянку шляхом її приватизації відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

    Загальна процедура щодо поділу земельної ділянки передбачає виготовлення, відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій», технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

    Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає:

    • пояснювальну записку;
    • технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
    • кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
    • матеріали польових геодезичних робіт;
    • відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;
    • перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

    Відповідно до ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер, який був присвоєний земельній ділянці до її поділу, скасовується із закриттям Поземельної книги. Одночасно, у Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об’єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об’єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

    Згідно ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на підставі заяви власника сформованої земельної ділянки в результаті її поділу здійснюється державна реєстрація такої земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги. Одночасно заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    Якщо на земельній ділянці розташований житловий будинок, співвласники якого мають намір виділити свої частки в натурі, поділ земельної ділянки можливий після з’ясування технічної можливості поділу нерухомого майна.

    Згідно із ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

    Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

    Таким чином, враховуючи цільове призначення та вид використання земельної ділянки, в обов’язковому порядку поділу підлягає і житловий будинок, розташований на ній. Фактично, мотиви поділу земельної ділянки виникають у зв’язку із поділом житлового будинку.

    Поділ земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок можливий лише у тому разі, якщо житловий будинок технічно можливо поділити.

    Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки об’єкту нерухомого майна в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна, в якому зазначається можливо чи ні поділити той чи інший об’єкт нерухомості.

    Якщо Висновок є позитивним, власники поділеного будинку замовляють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, які виникають в результаті поділу, та отримують технічні паспорти на кожний об’єкт, потім звертаються до органів місцевого самоврядування щодо присвоєння таким об’єктам нерухомості окремих поштових адрес, після цього – до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна в результаті поділу, а також розпочинають процедуру поділу земельної ділянки.

    Слід зазначити, що загальна процедура поділу земельної ділянки та житлового будинку, що розміщений на ній, можливий лише в тому разі, коли такий поділ між співвласниками є добровільним.

    Проте, трапляються випадки, в тому числі, якщо між співвласниками є непорозуміння або конфліктні відносини (та в інших випадках), коли поділ земельної ділянки та будинку можливий лише в судовому порядку. В такому випадку документація із землеустрою не розробляється, а всі розрахунки розробляються судовим експертом, що є особою, яка має необхідні знання для надання висновку з відповідних досліджуваних питань.

    В будь-якому випадку поділ земельної ділянки повинен відбуватися у відповідності до чинних норм, стандартів і правил.

    Отож, на останок, наводимо найпоширеніші випадки, коли поділ земельної ділянки є неможливим. Серед них:

    • відсутність технічної можливості поділити житловий будинок;
    • відсутність можливості забезпечити кожну новосформовану земельну ділянку доступом до вулиці, проїзду, іншого під’їзного шляху;
    • розміри новосформованих земельних ділянок є недостатніми для дотримання будівельних норм, державних стандартів і норм щодо, зокрема, догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, мінімальної розрахункової площі ділянки для індивідуального житлового будинку, неможливості забезпечити проїзд пожежних машин до житлових будинків тощо.

     

    24.04.2023 

     Покрокова юридична інструкція щодо дій військовослужбовця у випадку поранення  

    Отримання поранення під час бойових дій може бути серйозним випробуванням для військовослужбовця, адже крім фізичних травм, він також може стикнутися з низкою юридичних питань, включаючи підтвердження свого поранення. Пропонуємо вашій увазі покрокову інструкцію, що може допомогти військовослужбовцям підтвердити свою травму:

    1. Особу спрямовують до найближчого польового медичного (сортувального) пункту (частини) для первинної допомоги.

    Далі в залежності від травми направляють на лікування.

    Чи треба повідомляти свою військову частину?

    Представник медзакладу має в документальній формі доповісти про прибуття військового з пораненням командиру в/ч. Але за можливості краще зробити це самостійно – повідомити про своє перебування безпосередньому командиру та заступнику командира зі стройової роботи, задля уникнення оголошення в СЗЧ.

    Де відбувається лікування?

    Якщо особа має незначні поранення, ушкодження, контузію, то лікування може відбуватись в розташуванні військової частині в спеціалізованому медичному блоці.Якщо ж поранення вимагає постійного догляду та спеціалізованого обладнання, чи військового екстрено евакуювали з поля бою з тяжкими пораненнями, лікування відбувається стаціонарно – або в військових закладах охорони здоров’я Міноборони (військових госпіталях), або в цивільних медичних установах.

    1. Треба отримати довідку про обставини травми.

    Довідка про обставини травми. Як і чому важливо її отримати?

    Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є одним із найважливіших документів, адже саме в ній зазначаються умови отримання поранення (під час виконання обовʼязків військової служби, наприклад), місце та час отримання поранення (населений пункт, область) та виключення того, що поранення було отримано під впливом  алкогольного чи наркотичного спʼяніння.

    Кожен з факторів у цій довідці впливає на висновок ВЛК і МСЕК та на розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності або частини втрати працездатності.

    Отримати довідку про обставини травми можна через рапорт на свого командира: подати його можна самостійно або через військово-медичну установу, де лікується військовий.

    Строки видачі довідки про обставини травми залежать від службового розслідування, яке має тривати до 1 місяця. Проте в окремих випадках може бути продовжено до двох місяців.

    Що робити якщо відмовляють у наданні довідки?

    Якщо командир військової частини не видає довідки про обставини травми, необхідно скаржитись на бездіяльність до штабу оперативного командування, якому підпорядкована частина, або до Військової служби правопорядку.

    Окрім цього, варто звернутися до командира з рапортом про отримання довідки про обставини поранення. Рапорт обовʼязково необхідно зареєструвати у частині самостійно (у частині мають поставити вхідний номер та дату прийняття рапорту) або відправити поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на в/ч. Обовʼязково треба зробити копію рапорту для підтвердження того, що особа з ним зверталися.

    У разі відмови провести службове розслідування та видати довідку про обставини поранення, потрібно вимагати від командира надати письмову відмову на рапорт з поясненням причин відмови. Далі треба звернутися зі скаргою до штабу оперативного командування або до ВСП протягом місяця з дня видачі відмови. У разі якщо відмову не дали, потрібно скаржитися на бездіяльність командира, долучивши до скарги копію рапорту. Приклад рапорту та скарги.

    Чи буде військовий отримувати додаткову грошову винагороду під час лікування та матеріальну допомогу внаслідок травми?

    Для отримання матеріальної допомоги потрібно подати рапорт на свого безпосереднього командира. Згідно з дорученням міністра оборони, ці кошти у розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік виплачуються, якщо військовослужбовці:

    • отримали поранення на завданні під час воєнного стану;
    • отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), повʼязаного із захистом Батьківщини;
    • безперервно перебувають на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у звʼязку з хворобою, повʼязаною із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), органів, індивідуального ендопротезування, трансплантації догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

    На період лікування додаткова винагорода виплачується в розмірі 100 тисяч при умові:

    Під час дії воєнного у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, якщо особа безперервно перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), – з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого).

    Якщо особа перебуваєте у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування в такій відпустці.

    Обовʼязковою умовою для отримання виплати під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є привʼязка поранення до категорії “тяжке” (класифікатор розподілу травм та поранень за ступенем тяжкості зазначеному в Наказі МОЗ України від 04.07.2007 року №307).

    1. Виписка та повернення до військової частини
    • З військового госпіталя. Начальник військового закладу охорони здоров’я зобов’язаний за п’ять днів виписки військового повідомити про це командира військової частини, з якої особа прибула. У день виписки із військового закладу охорони здоров’я видадуть відповідні документи і особа самостійно (якщо не прибуде супроводжувач із військової частини) їде до військової частини, з якої прибула, щоб не було проблем із ВСП.
    • З цивільної лікарні. Виписний епікриз, який надає цивільна лікарня, має юридичну силу для військових частин.
    • Після завершення лікування повернення до військової частини відбувається через звернення до ТЦК СП. У випадку, якщо військова частина розташована у тому ж населеному пункті, що й цивільний заклад охорони здоров’я, то звертатися до військкомату не потрібно. На підставі виписного епікризу особа може отримати направлення на ВЛК та пройти її.

    Проходження військово-лікарської комісії

    Для чого проходити комісію?

    Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, встановлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги.

    Де буде проходити комісію?

    Військовослужбовці проходять ВЛК за територіальним принципом. Після закінчення лікування особа можете отримати направлення на ВЛК (крім випадків, коли ВЛК проходите без направлення, за хворобою). У направленні вказується назва медичного закладу, де буде проведено медичний огляд ВЛК.

    Як отримати направлення?

    Направлення на проходження ВЛК видає командир військової частини, головний лікар військового госпіталю або начальник ТЦК СП. Без направлення висновок ВЛК не буде містити прив’язки до придатності, а лише пов’язання поранення із захистом Батьківщини та рекомендацію на реабілітацію. Якщо військові лікувалися в розташуванні військової частини або після лікування в госпіталі може самостійно прибути до військової частини, направлення на проведення ВЛК видасть командир в/ч. Для цього необхідно скласти рапорт та отримати у в/ч, головного лікаря військового госпіталю направлення. 

    Яке може бути рішення (постанова) ВЛК?

    • Придатний. Військовий повертаєтеся до своєї військової частини.
    • Непридатнийдо проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Такі постанови повинні бути реалізовані негайно. Під час реалізації такої постанови на підставі наказу командира військової частини особа звільняється зі служби, про це робиться позначка у військовому квитку/тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного. У випадку відсутності такого наказу необхідно подати рапорт про звільнення з документами, що підтверджують підстави для звільнення (постанова ВЛК). Після видання наказу про звільнення особа здає справи та посаду і виключаєтеся зі списків військової частини.

    У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку шляхом подання позовної заяви.

    • Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 -12 місяців. Постанова “Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 -12 місяців” приймається на воєнний час на підставі статей 7, 11, 12г, 13д, 24, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності (обмеженої придатності) до військової служби необхідний термін від 6 до 12 календарних місяців.
    • Обмежено придатний. У постанові ВЛК у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані у такому випадку (з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку). Якщо у висновку ВЛК таких рекомендацій немає, варто звернутися до ВЛК з вимогою вказати їх. Сама обмежена придатність, без вказаних рекомендацій, не дає права на переведення.

    Що робити, якщо військовий не погоджується з висновком ВЛК?

    Оскаржити первинне рішення ВЛК можна до вищої ВЛК (наприклад, регіональної), або до Центральної ВЛК протягом місяця з дня отримання висновку ВЛК. У разі незгоди з регіональною ВЛК або Центральною ВЛК також особа  має право оскаржити рішення до суду в установленому законодавством порядку.

    Оскаржити рішення ВЛК через адміністративну позовну заяву до суду можна не пізніше шести місяців з дня, коли дізналися (або повинні були дізнатися) про порушення свого права (тобто від дня, коли висновок був виданий установою).

    Якщо термін перевищує шість місяців, суду необхідно буде надати підтвердження поважних причини, які завадили звернутися до суду раніше (наприклад, довідка про участь у бойових діях або ж просто військова служба).

     

    20.04.2023 

    Порядок стягнення аліментів з безробітної особи

    Аліменти – це кошти для харчування, одягу та інші побутові потреби, які закон зобов’язує виплачувати одного з подружжя іншому. Якщо безробітна особа має неофіційний дохід, платити аліменти потрібно у фіксованому розмірі. Сума аліментів з безробітного береться з прожиткового мінімуму на відповідний вік дитини. Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а лише дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів. Про порядок стягнення аліментів з безробітної особи розповідається у даній консультації фахівців системи безоплатної правової допомоги.

    На батьків покладений обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують аліментний обов’язок за договором про сплату аліментів на дитину, то передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

    Визначення розміру аліментів

    Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:

    • на одну дитину – однієї чверті;
    • на двох дітей – однієї третини;
    • на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

    При визначенні розміру аліментів суд враховує:

    • стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
    • стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
    • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
    • наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
    • доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
    • інші обставини, що мають істотне значення.

    Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

    За рішенням суду видається виконавчий документ:

    • виконавчий лист;
    • судовий наказ.

    Документи подаються до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

    Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка не працює

    Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов’язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

    Якщо аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів.

    Статтею 195 Сімейного кодексу України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

    Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

    Якщо у боржника відсутні доходи і він не працює, поряд з тим у виконавця відсутні відомості про сплату аліментів, він нараховуватиме заборгованість, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

    Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка має статус безробітної

    Якщо боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу по безробіттю, то з такої соціальної допомоги виконавцем стягуються присуджені аліменти.

    Відповідальність за несплату аліментів

    За ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачена цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах. Одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

    За несплату аліментів передбачено наступні тимчасові обмеження боржника:

     

    • внесення неплатника до Єдиного реєстру боржників;
    • обмеження у праві виїзду за межі України;
    • накладення арешту на карткові рахунки;
    • позбавлення права керування автомобілем;
    • позбавлення права користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії;
    • позбавлення права на полювання
    • суспільно корисні роботи.

    Кримінальна відповідальність за ст. 164 КК України настає за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

     

    18.04.2023

    Реєстрація місця проживання малолітньої дитини, коли один із батьків не дає згоди

    Доволі часто через непорозуміння та ворожі стосунки батьків страждають інтереси дітей. Питання зміни місця реєстрації дитини часто загострюється після розлучення сімейної пари. Коли виникає потреба змінити місце реєстрації дитини, один з батьків може на зло іншому просто не давати дозволу на таку дію. Такою поведінкою один з батьків не лише створює проблему для іншого, а і порушує права дитини.

    Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

    Згідно з положеннями частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

    Подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

    Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

    Якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування чи у судовому порядку.

    Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до Машівського бюро правової допомоги за адресою: смт. Машівка, вул. Незалежності, 111 або за телефоном  (05364) 9-14-11.

    У разі якщо Ви потребуєте роз’яснень  зверніться до контактного центру системи  безоплатної правової допомоги за номером 0-800-213-103. Контакт-центр працює щодня — пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00 за Київським часом. Для з’єднання з оператором у голосовому меню потрібно натиснути 3.

     

     10.04.2023

    Супровід громадян, які потребують постійного догляду під час перетину кордону

    Як перетнути кордон, супроводжуючи людей, які потребують постійного догляду? Які документи для цього потрібні? 

    Це питання регулює постанова Кабінету міністрів України №1044 від 10.09.2022 року, яка внесла зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України.

    Люди, які потребують постійного догляду — це не лише особи з інвалідністю, а й громадяни похилого віку, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, хворі, що потребують тривалого лікування тощо. Такі особи можуть виїжджати за кордон в умовах воєнного стану у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення (а саме, батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені), або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд.

    Для виїзду у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення потрібно надати документи, які підтверджують родинні зв’язки, та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді. Документами, що підтверджують  родинні зв’язки, можуть бути: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо.

    Якщо ж людина, яка потребує постійного догляду, буде виїжджати у супроводі особи, яка такий догляд здійснює, то при перетині кордону потрібно надати:

    • документи (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Ці документи можна отримати від управління соціального захисту населення у разі офіційного оформлення такої соціальної послуги з догляду;

    або

    • висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному сторонньому догляді та акт встановлення факту здійснення догляду.

    Такий акт складають на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районна держадміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви, складають акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Цей акт надсилають заявнику або видають особисто за його бажанням.

     

    07.04.2023

     Хто звільняється від сплати земельного податку у 2023 році?

    Українці, у яких у володінні є земля, та постійні землекористувачі – фізичні та юридичні особи мають сплачувати за неї податок. Ставки податку визначають органи місцевого самоврядування.

    Ставка податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких зроблена, встановлюється в розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

    • для земель загального користування — не більш 1% їхньої нормативної грошової оцінки;
    • для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% і не більш 1% їхньої нормативної грошової оцінки;
    • для лісових земель — не більше 0,1% їхньої нормативної грошової оцінки.

    Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:

    • не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
    • для сільськогосподарських угідь — не менш 0,3% та не більш 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
    • для лісових земель — не більш 0,1% нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

    Кому не потрібно сплачувати податок за земельну ділянку:

    • особам з інвалідністю I та II групи;
    • особам, які виховують трьох і більш дітей віком до 18 років;
    • пенсіонерам (за віком);
    • ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
    • особам, визнаним законом, постраждалими в результаті Чорнобильської катастрофи;
    • на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі при передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

    Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання в рамках граничних норм:

    • для ведення особистого сільського господарства — в розмірі не більше 2 га;
    • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка): в селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10;
    • для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 га;
    • для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 га;
    • для ведення садівництва — не більше 0,12 га.

    Нарахування земельного податку провадиться податковими органами (за місцем розташування земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

    Хто звільняється від сплати земельного податку під час воєнного стану

    Через повномасштабне вторгнення Росії Верховна Рада внесла зміни в Податковий кодекс, які вступили в силу з 17 березня 2022 року.

    Згідно з ними, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується і не сплачується плата за земельні ділянки (земельні частки (паї), розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської федерації, і перебувають у власності чи користуванні, або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як забруднені вибухонебезпечними предметами та/або на яких є фортифікаційні споруди.

    Список територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською федерацією, затверджує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

    У разі якщо Ви потребуєте роз’яснень  зверніться до контактного центру системи  безоплатної правової допомоги за номером 0-800-213-103. Контакт-центр працює щодня — пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00 за Київським часом. Для з’єднання з оператором у голосовому меню потрібно натиснути 3. Або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що Вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/.

     

     04.04.2023

     Як приватизувати земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок

    Приватизація земельних ділянок регулюється Земельним кодексом України, Законами України «Про державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами та підзаконними нормативними актами.

    П.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено: «у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об’єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об’єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту присвоєння.»

    Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; та фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    В першу чергу необхідно звернутися до землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі. За результатами їх роботи – ви отрмаєте витяг з Державного земельного кадастру.

    Після складання технічної документації із землеустрою відомості вносяться до Державного земельного кадастру. Для цього необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора з такими документами:

    • заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
    • технічною документацією у паперовому та електронному форматі;
    • електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про державний земельний кадастр».

    Після присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, потрібно подати документи до територіальної громади .

    У заяві необхідно зазначити:

    1)ПІБ заявника, його місце проживання;

    2)розташування земельної ділянки, її розміри;

    3)підстави перебування земельної ділянки у користуванні заявника.

    До заяви потрібно додати:

    1)копію паспорта заявника та довідку про присвоєння РНОКПП;

    2)технічну документацію із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки;

    3)витяг з Державного земельного кадастру;

    4)електронний файл формату in4 і файл XML (обмінний файл створюється сертифікованим інженером-землевпорядником).

    Відповідно до ч.2 ст.118 Земельного кодексу України, за результатом розгляду поданого клопотання відповідний орган у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Рішення сесії про передачу у власність земельної ділянки є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

    Для реєстрації права власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутися з такими документами:

    1) заявою встановленої форми;

    2) копіями документа, що посвідчує особу та реєстраційного номера облікової картки платника податків;

    3) рішенням відповідного органу про передачу земельної ділянку у власність;

    4) витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

    5) документом, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

    Зареєструвати право власності можливо: у Центрі надання адміністративних послуг ТГ або у нотаріуса. Після реєстрації ви отримаєте Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    За надану послугу в ЦНАПі необхідно сплатити адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік – 286,40 грн.). У разі звернення до нотаріуса – адміністративний збір та послуги нотаріуса.

    19.10.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким внесено зміни до пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України: «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом;»

    Тобто, ви маєте право звернутись до територіальної громади з заявою про приватизацію земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що належить вам на праві приватної власності.

    В умовах воєнного стану відбуваються постійні зміни у законодавстві тому пропонуємо перевіряти інформацію на офіційних порталах відповідних органів.

     

     01.04.2023

    Які категорії військовозобов’язаних можуть отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації

    Понад рік Україна живе в умовах повномасштабної війни. Відстрочка від мобілізації – серед найбільш поширених питань, з якими клієнти звертаються до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    Які категорії військовозобов’язаних можуть скористатись відстрочкою від призову і які документи слід подати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки?

    Категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначені у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон).

    Це насамперед особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабміном (Постанова Кабінету Міністрів України № 194 від 03 березня 2022 року). Такий військовозобов’язаний повинен завжди мати при собі витяг з Наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов’язаного.

    Строк дії бронювання для осіб, що працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, – весь період проведення мобілізації, а для інших категорій – не більш 6 місяців. Утім, бронь може бути анульована в разі:

    1) закінчення строку її дії;

    2) завершення підприємством, установою, організацією виконання мобілізаційного завдання (замовлення) або його скасування;

    3) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

    4) позбавлення підприємства, установи і організації статусу критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ і організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

    5) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

    6) звільнення військовозобов’язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації.

    Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації також особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням ВЛК). Документи, які такий військовозобов’язаний має надати до ТЦК та СП разом із заявою – довідка МСЕК або посвідчення про інвалідність.

    Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років також можуть отримати відстрочку. Військовозобов’язаний при цьому разом із заявою має надати до ТЦК та СП копії свідоцтв про народження дітей та копію свідоцтва про шлюб. Якщо на утриманні військовослужбовця перебувають діти від попереднього шлюбу дружини, то потрібні докази, що саме він утримує дітей. Якщо у сім’ї є посвідчення багатодітної сім’ї, його копію також подають до ТЦК та СП.

    Якщо військовозобов’язаний має місце реєстрації, яке відрізняється від місця реєстрації та проживання дітей, потрібно отримати довідку про фактичне місце проживання без реєстрації.

    Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, можуть отримати відстрочку, надавши до ТЦК та СП копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про смерть одного з батьків або копію рішення суду про позбавлення батьківських прав.

    Жінки, чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років разом із заявою надають до ТЦК та СП копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, копії документів про інвалідність дитини, копії документів, які підтверджують участь у вихованні дитини.

    Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи надають до ТЦК та СП, окрім заяви, свідоцтво про народження повнолітньої дитини, документи про інвалідність повнолітньої дитини, документи, що підтверджують утримання повнолітньої дитини з інвалідністю І чи ІІ групи.

    Військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) чи ЛКК закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, разом із заявою подають в ТЦК та СП такий перелік документів: документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво про шлюб, народження, витяги про зміну прізвища), висновок МСЕК чи ЛКК про потребу в постійному (сторонньому) догляді. У цьому випадку особа, яка здійснює догляд, має проживати разом з особою, яка потребує постійного догляду.

    Військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, мають додати до заяви копії свідоцтва про шлюб та довідки МСЕК (дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І-ІІІ групи). Для батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи – документи, що підтверджують родинні зв’язки: копії свідоцтва про народження, витяг про зміну прізвища та довідку МСЕК.

    Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти до ТЦК та СП надають документи, що підтверджують навчання за денною чи дуальною формою.

    Перелік військовозобов’язаних, наведений у консультації, не є вичерпним. Додаткові запитання щодо того, чи можете ви скористатися відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, ви можете поставити юристам системи безоплатної правової допомоги:

    • за номером 0 800 213 103, контактний центр системи БПД. Дзвінки безкоштовні. Юристи на зв’язку щодня.
    • написати юристу в телеграм https://t.me/LegalAidUkraineBot
    • або звернутися до найближчого бюро правової допомоги:https://bit.ly/bpd_buro

     31.03.2023

    Як отримати компенсацію, якщо сусіди зверху зробили у вашій квартирі потоп

    Залиття квартири сусідами – це не тільки зіпсований настрій, але й зіпсоване майно та неочікувані зайві витрати, вже не кажучи про неабиякий клопіт.  Та якщо клопоту у будь-якому випадку не уникнути, витрати можна значно зменшити або, навіть, позбутися їх зовсім. Так, від компенсації за залиття квартири не відмовився б жоден з постраждалих від недбалості сусідів, але, на жаль, більшість не мають достатньої доказової бази для успішного задоволення позовних вимог через втрачені можливості та час, бо не знають порядку своїх дій. Однак, незнання законів не звільняє від відповідальності. Як саме діяти у випадку залиття квартири, для подальшого отримання компенсації (у разі наявності правових підстав)  розповідається у консультації фахівців системи  безоплатної правової допомоги.

    Крок 1. Встановити причину залиття. Бувають різні причини залиття, в залежності від яких розрізняють різні точки відповідальності. Для того щоб встановити винного у залиті квартири потрібно:
    – встановити місце витоку води;
    – встановити відповідального за експлуатацію водопровідної мережі в цьому місці.
    Тобто, якщо протікання виникло в межах Вашої квартири, то за усунення наслідків та ремонтні роботи відповідати будете ви. А якщо залиття виникло з вини сусіда, то претензію необхідно пред’являти йому. Якщо аварія сталася за межами трійника на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення, відповідальність покладається на уповноважену співвласниками на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водоведведення та постачання гарячої води .

    Крок 2.  Правильно зафіксувати факт залиття квартири з вини іншої особиа саме – скласти акт.   Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

    Відповідний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку (ЖЕКу, ОСББ), в якому знаходиться квартира, яку було залито.

    Згідно Додатку № 4 та роз’яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975) в акті повинні бути відображені:

    • дата складання акту (число, місяць, рік);
    • прізвища, ініціали та посади, що обіймають члени комісії;
    • прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;
    • адреса квартири, поверх, форма власності;
    • прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття;
    • адреса квартири, поверх, форма власності;
    • характер залиття та його причини;
    • завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);
    • висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття;
    • підписи мешканців сусідніх квартир.

    Також, рекомендовано, окрім акту, мати фото чи відеоматеріали пошкоджень, завданих внаслідок залиття. Важливо щоб на фото чи відео було відображено не лише наслідки залиття, але й причини, зокрема – тріщина чи розрив у трубі, крані, змішувачі, з’єднувальному шлангу тощо. Чим детальніше буде зафіксовано пошкодження, тим краще. Покази свідків також можуть бути доказом.

    Крок 3. Провести експертне дослідження відповідною експертною установою або атестованим експертом.  Відшкодування внаслідок залиття можна отримати як у добровільному порядку (за домовленістю із особою, яка завдала шкоди), так і у судовому. Проте, в обох випадках необхідний акт про залиття, а неправильне оформлення акту призводить до того, що суди визнають цей доказ неналежним і недопустимим (постанова КЦС ВС по справі №2-1974/11 від 21.02.2018 року, постанова КЦС ВС по справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018 року). Тож більш надійним доказом буде висновок Експертного дослідження, проведеного відповідною експертною установою або атестованим експертом

    Згідно з абз 2 п. 1.8. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються.

    Крок 4. Звернення до суду.  Якщо винна особа відмовляється усувати шкоду добровільно, необхідно звернутися до районного/міськрайонного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування винуватця.

    За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

    Перелік необхідних документів:

    • позовна заява відповідно до вимог ст.ст. 175-177 ЦПК;
    • документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою (наприклад, витяг із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухому майно та їхніх обтяжень, договір оренди (найму) приміщення тощо);
    • акт про затоплення квартири (правильно оформлений);
    • документи, які підтверджують вартість збитків, завданих внаслідок залиття квартири (наприклад, кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири, проведеної архітектором, повноваження якої підтверджуються сертифікатом архітектора, що зареєстрований у реєстрі сертифікованих архітекторів; висновок судової будівельно-технічної експертизи; звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт; висновок про оцінку майна);
    • рахунок та квитанція про сплату послуг з підготовки висновку про розмір шкоди, завданої затопленням, акт прийняття виконаних робіт з підготовки такого висновку;
    • квитанція про сплату судового збору.

    На підставі ухвали суду може також  проводитись судова будівельно-технічна експертиза щодо причин залиття та розміру заподіяних збитків. Для цього, слід підготувати та подати до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

     

      27.03.2023

    Які пільги мають військовослужбовці щодо кредитних зобов’язань

    Останнім часом все частіше можна побачити рекламу про легке отримання кредитів готівкою. І коли не вистачає коштів, ми згадуємо про оголошення і біжимо по гроші. Отримавши кредит, ми купляємо омріяні речі, щомісяця повертаємо необхідний платіж.

    Та війна змушує нас забути про оплату кредиту, згодом особу мобілізовують, вона вступає до лав Збройних сил України,  і несподіваний телефонний дзвінок чи повідомлення, нагадує про кредитні зобов’язання та штрафні санкції за їх невиконання.

    У такому випадку військовослужбовцю слід знати, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

    Чи поширюється дана норма закону на всі кредитні зобов’язання? Ні ця норма не поширюється на  кредитні договори  щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об’єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об’єкта нерухомості, об’єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

    Що потрібно зробити,  щоб отримати звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та звільнення від сплати штрафів, пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

    Крок 1. Звернутися до банку із письмовою заявою про отримання довідки із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.

    Крок 2. Після отримання інформації по вашому кредитному договору звернутися із заявою до банку (фінансової установи) про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту додавши до заяви документи що підтверджують Ваш статус військовослужбовця (копія військового квитка, довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною; витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною). Банк має протягом 30 днів розглянути заяву та повідомити Вас про прийняте рішення.

    Крок 3. У разі незадоволення банком (фінансовою установою) зазначених у заяві вимог – звернутись до Національного банку України зі скаргою на дії банку. Контакти для подання письмових звернень громадян: вул. Інститутська, 11-б, м. Київ, 01601 (тел. 0 800 505 240.)

    Крок 4. У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку.

    Важливо! У період дії воєнного стану та протягом 90 днів від дня його припинення кредитори не мають права вимагати повернення кредитних коштів від:

    а) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;

    б) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби;

    в) членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

    г) осіб, які перебувають у полоні, особи, з якими втрачено зв’язок, особи, зниклі безвісти.

    Тому, не забудьте,  повідомити свого кредитора, що Ви належите до однієї із вищезазначених категорій населення, щоб не опинитися в неприємній ситуації.

     

     20.03.2023

    Чи може власник житла «виписати» особу зі свого житла без її згоди

    Відтепер – так.

    Донедавна, зняти особу з реєстрації можна було лише у судовому порядку, якщо особа добровільно не погодилась самостійно подати відповідну заяву. Законодавство щодо реєстрації місця проживання досить тривалий час залишалось бюрократичною спадщиною радянського режиму.

    Зміни в питанні зняття особи із зареєстрованого місця проживання відбулися з набранням чинності Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160). Цей нормативно-правовий акт набув чинності 1 грудня 2021 року, але фактична його реалізація була неможлива до затвердження підзаконних актів Кабінетом Міністрів України. Тому, 7 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі – Порядок) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text), якою було затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а також деякі інші акти, необхідні для реалізації вказаного закону.

    Підстави та перелік необхідних документів для надання послуги.

    Відповідно до п. 61 Порядку зняття з реєстрації місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано в житлі, що належить власнику на підставі права власності, до якої додається:

    • документ, що посвідчує особу;
    • документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано чи зареєстровано місце проживання особи, що знімається.

    Куди звернутися.

    Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

    Вартість адміністративної послуги.

    За послугу щодо зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання заявник сплачує адміністративний збір у розмірі 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2023 році адміністративний збір складає 40,26 грн.).

    У разі зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

    Строки розгляду питання.

    Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання в електронній формі здійснюється в день подання документів або не пізніше наступного робочого дня у разі їх надходження після закінчення робочого часу органу реєстрації (пункт 67 Порядку).

    Зразок заяви.

    З зразком заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) можна ознайомитись за посилання:

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/97/f514393n454.doc

    Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до фахівців Карлівського бюро правової допомоги за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54 або за номером телефону (05346) 2-63-10.

    Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).

     

     

    16.03.2023

     Правомірність проведення будівельних робіт

    Загальновідома пристрасть українського господаря — все будувати, перебудовувати, поліпшувати, вдосконалювати. При плануванні будівельних робіт на присадибній, садовий або дачній ділянці, переплануванні будинків, квартир  виникає багато питань, як діяти так,  щоб не мати потім клопоту щодо правомірності проведених робіт. На деякі з найпоширеніших питань, надають відповіді фахівці системи безоплатної правової допомоги.

    Чи потрібно дозвіл, щоб знести будівлю на своїй ділянці в приватному секторі?

    Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

    Знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд не потребує дозволу.

    Господарю земельної ділянки  слід пам’ятати про заходи безпеки, а також про дотримання прав власників  сусідніх земельних ділянок – не допускати  попадання на сусідню ділянку будівельного сміття, уламків споруди, що зноситься, а також пошкодження такими предметами будівель на сусідніх ділянках.

    Інша справа – проведення підготовчих і будівельних робіт.

    В цій ситуації треба діяти відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який  затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747). Необхідно надати повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, які визначені статтею 7 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

    Документи, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, подаються особисто через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.

    Будівництво на присадибній, садовій або дачній ділянці: які об’єкти потребують оформлення дозвільної документації, а які ні?

    Відповідно Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (статті 6) зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків –  не потребує дозволу.

    І відповідно на всі інші об’єкти необхідно готувати дозвільні документи.

    Які об’єкти належать, а які не належать до самочинного будівництва ?

    Відповідно стаття 376 Цивільного кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються:

    • на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
    • на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
    • без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
    • якщо істотно порушено будівельні норми і правила.

    Якщо ви зайнялися самочинним будівництвом, то майте на увазі, що ви не зможете отримати право власності на нього – об’єкт необхідно спершу узаконити за певною процедурою.

    Якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її кошт.

    Відповідно внесених змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 09.08.2012  № 404 не належать до самочинного будівництва:

    для будинків садибного типу, дачних та садових будинків

    • зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо;
    • індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди,  прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року;
    • зміна призначення господарських будівель;
    • влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;
    • об’єднання приміщень кухні і житлової кімнати в єдину кухню-їдальню, улаштування мансардних приміщень в межах простору горищ будинку;

    улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;

    засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості;

    для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків

    – заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості;

    – перепланування, пов’язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій);

    – збільшення площі вбиральні за рахунок об’єднання ванної кімнати з вбиральнею чи коридором або іншим підсобним приміщенням;

    –  влаштування перегородок в підсобних приміщеннях;

    • влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;
    • демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор;
    • демонтування або влаштування  перегородок  між  приміщеннями кухні і житлової кімнати;
    • зменшення площ за рахунок утеплення, оздоблення стін;
    • перестановка інженерного та сантехнічного обладнання в межах призначених приміщень;
    • засклення балконів та лоджій,  крім будинків,  що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

    Які роботи з перепланування будинків/квартир потребують дозвільних документів, а які –  ні?

     Коли необхідно отримувати дозвіл на перепланування:

    • перепланування житла передбачає втручання в несучі конструкції будинку;
    • перепланування з втручанням в інженерні системи загального користування;
    • перепланування, в результаті якого змінюється площа, кількість або склад приміщень.

    Керуючись Постановою КМУ від 20 березня 2019 р. № 236 «Про внесення змін до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»

    Не треба дозвіл на проведення таких робіт:

    • відновлення окремих конструкцій будівель та споруд з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій без зміни їх геометричних розмірів;
    • з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування;
    • заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції;
    • заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів;
    • роботи з теплової ізоляції (стін, даху, горища, технічного, цокольного, підвального поверхів;
    • реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем:
    • опалення (заміна опалювальних приладів, заміна трубопроводів системи опалення, обладнання опалювальних приладів автоматичними регуляторами температури в приміщеннях, встановлення та заміна приладів-розподілювачів та іншого обладнання регулювання і обліку теплової енергії);
    • вентиляції;
    • водопостачання та водовідведення, у тому числі трубопроводів;
    • силових та слабкострумових систем;
    • приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов;
    • встановлення приладів для ведення відокремленого обліку теплової енергії, гарячої і холодної води;
    • монтаж технічних засобів телекомунікацій та антенних споруд зв’язку;
    • встановлення огорож (парканів)на присадибних, садових та дачних ділянках, з урахуванням вимоги чинних будівельних норм;
    • гаражі без фундаментів.

    Варто зауважити, що будівництво капітальних гаражів, тобто таких, що мають фундамент і не є тимчасовими спорудами, потребує оформлення будівельного паспорта та повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Але на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного зазначена норма застосовується (пп.1 Постанови КМУ від 24 червня 2022 року №722).

     

     12.03.2023

    Правила спортивного і любительського рибальства

    Для багатьох людей риболовля є улюбленим способом відпочинку. Проте рибалити потрібно, дотримуючись чинного законодавства, яке нещодавно зазнало змін, адже його незнання не звільняє від відповідальності.

    Так, 09 грудня 2022 року набрав чинності наказ Мінагрополітики від 19.09.2022 № 700 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства» (далі – Правила).

    До основних змін, які відбулися у Правилах рибальства в Україні можна віднести, зокрема, такі:

    • збільшено добову норму вилову риби (3 кг) на одну особу;
    • забороняється вилов риби гачковими, у тому числі нахлистовими, донними, поплавковими, зимовими вудками, жерлицями (кружками) та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади у разі, якщо загальна кількість гачків перевищує сім одиниць на одного рибалку;
    • встановлено нерестову заборону на вилов щуки з 15 лютого по 31 березня;
    • під час здійснення любительського рибальства рибалки зобов’язані мати при собі засіб для вимірювання маси та довжини водних біоресурсів;
    • встановлено заборону на вилов у межах охоронних зон електричних мереж (зокрема, уздовж повітряних ЛЕП від 2 до 40 м у залежності від їх напруги);
    • заборонено вилов із моторних суден з включеною силовою установкою з використанням більше ніж одного знаряддя вилову на одного рибалку;
    • у період нересту поза межами нерестовищ дозволяється вилов риби з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега;
    • знято обмеження на вилов деяких малоцінних та інвазивних видів водних біоресурсів (карликовий (американський) сом, ротань-головешка, сонячний окунь, рапан, тощо);
    • дозволено вилов усіх водних біоресурсів, крім тих, що занесені до Червоної книги України, переліків регіонально рідкісних видів, що охороняються, та інших міжнародних природоохоронних списків.

    Також новими Правилами врегульовано особливості здійснення спортивного рибальства та підводного полювання, а саме:

    • офіційні спортивні заходи із рибальства та/або підводного полювання повинні узгоджуватися їхніми організаторами з місцевими державними адміністраціями;
    • при проведенні офіційних спортивних заходів, за наявності у їх учасників посвідчення встановленого зразка, добова норма улову та мінімальні дозволені для вилову розміри водних біоресурсів не встановлюються, якщо це передбачено правилами спортивних змагань;
    • дозволено проведення спортивних заходів у періоди нерестових заборон з берега за межами нерестовищ;
    • спортсменам дозволено зберігання, утримання водних біоресурсів у живому та неушкодженому вигляді в улові з метою їх зважування та подальшого повернення у природне середовище існування;
    • виключено необхідність наявності посвідчення підводного мисливця.

    Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до фахівців Диканського бюро правової допомоги: смт. Диканька, вул. Незалежності, 133 або за телефоном (05351) 9-73-53.

    Крім того, функціонує єдиний телефонний номер системи правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).

     

     07.03.2023

    Правила перетинання кордону під час воєнного стану

    У зв’язку з введенням воєнного стану на території України, встановлено обмеження щодо виїзду певних категорій громадян за кордон. Військовозобовʼязаним чоловікам віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов’язаним заборонено покидати межі України.

    Але є певні винятки, які закріплені у Правилах перетинання державного кордону громадянами України та статті 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”. Детальніше про умови та правила перетинання кордону пояснює фахівчиня Татарбунарського бюро правової допомоги Інга Дмитрієва.

    У Правилах перетинання державного кордону громадянами України вказаний перелік груп військовозобов’язаних, яким дозволено перетинати державний кордон під час дії воєнного стану:

    1. Особи, які визнані встановленим порядком непридатними до військової служби за станом здоров’я та виключені з військового обліку;
    2. Чоловіки, які постійно проживають за кордоном;
    3. Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти за кордоном;
    4. Особи з інвалідністю та особи, що супроводжують родичів на лікування;
    5. Батьки-одинаки;
    6. Водії, які перевозять медичні вантажі, вантажі гуманітарної допомоги, волонтери. Дозволений виїзд водіїв компаній, які мають ліцензію на міжнародні перевезення вантажів;
    7. Чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
    8. Чоловіки з інвалідністю І–III групи;
    9. Спортсмени та діячі культури для участі в офіційних змаганнях та тренувальних зборах;
    10. Діячі культури з метою благодійного збору коштів чи представлення України на міжнародній арені;
    11. Моряки. Можуть перетнути кордон чоловіки, які працюють на морських суднах, суднах внутрішнього плавання чи які проходять практичну підготовку на суднах;
    12. Поранені військовослужбовці та військовослужбовці, які проходять військову підготовку за кордоном;
    13. Жінки, крім тих, які є військовозобов’язаними.

    Варто зауважити, що згідно наказу Міністерства оборони від 11 жовтня 2021 року №313 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України , військовий облік жінок окремих професій, до яких належать й окремі професії в медичній сфері, відтерміновано до жовтня 2023 року. Тому, до жовтня 2023 року жінки медичних професій мають право вільно виїжджати за межі України.

    Якщо жінка перебуває у запасі, вона вважається військовозобов’язаною, і підлягає тим же правам і обов’язкам, що і військозобов’язані чоловіки, тобто для перетину кордону їй необхідно звернутись до центру комплектування та соціальної підтримки у визначеному законом порядку для отримання відповідного дозволу.

    Також наразі, постановою КМУ від 27 січня 2023 року №69 “Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України”, запроваджено заборону на виїзд непридатних до служби чиновників як чоловіків так і жінок. Винятками для перетину кордону цих категорій громадян є:

    • виїзд жінок або батьків-одинаків для зустрічі з дітьми, які перебувають за кордоном;
    • виїзд за кордон на лікування;
    • виїзд на підставі окремого рішення голови Держприкордонслужби у разі смерті членів сім’ї за кордоном.

    Загальними документами (їх нотаріально завіреними копіями), які можуть знадобитись певним категоріям громадян для перетину кордону, є зокрема:

    • документи, що підтверджують родинні зв’язки;
    • документи, що підтверджують інвалідність, спільне проживання;
    • довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні захворювання тощо;
    • документи про отримання компенсації на догляд;
    • висновки лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному сторонньому догляді;
    • акт встановлення факту здійснення догляду.

    Куди звертатися, якщо не дозволили перетнути кордон:

    Відмова у перетині кордону повинна бути оформлена у письмовому вигляді, а саме у формі рішення прикордонної служби. Оскаржити відмову можна, подавши скаргу до головного органу Державної прикордонної служби, який видав рішення про відмову у перетині кордону, або шляхом подання до окружного адміністративного суду позову про визнання дій прикордонної служби протиправними щодо відмови у перетині кордону.

     

     04.03.2023

    Особливості укладення, розірвання та припинення спадкового договору

    Спадковий договір – це договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

    При цьому заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

    ! Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку.

     Сторони у спадковому договорі:

    • відчужувач – подружжя, один із подружжя або інша особа;
    • набувач – фізична або юридична особа.

     Відчужувачем та набувачем за спадковим договором можуть бути:

    • повністю дієздатні особи;
    • особи з неповною цивільною дієздатністю (особи, віком від 14 до 18 років);
    • особи, цивільна дієздатність яких обмежена судом.

     ! Набувач за спадковим договором  не відповідає за зобов’язаннями відчужувача.На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов’язок не покладається. У свою чергу, відповідно до статті 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

    Форма спадкового договору: письмова, нотаріальному посвідчена.

    Спадковий договір підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.

    Відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабміну від 11 травня 2011 року №491, зі змінами,  спадковим реєстром є електронна база даних, яка містить відомості про посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) заповіти  і спадкові договори,  заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

    Порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відповідних відомостей установлюється Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5, зі змінами.

    До Спадкового реєстру вносяться відомості щодо державної реєстрації, зміни та розірвання спадкових договорів, а саме:

    1. відчужувача (відчужувачів);
    2. посвідчення спадкового договору як документа;
    3. видачі дубліката спадкового договору;
    4. документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір;
    5. визнання спадкового договору недійсним;
    6. реєстратора.

     За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору, змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу установлено тариф  у розмірі п’ятдесяти однієї гривні  (підпункт 3.2. пункту 3  наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр»).

     Особливості спадкового договору з участю подружжя.

    Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

    Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

     Забезпечення виконання спадкового договору.

    На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

     Розірвання спадкового договору.

    Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

    Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

    Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред’являти вимоги про розірвання спадкового договору.

    Припинення спадкового договору.

    У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов’язань, які були виконані набувачем до його смерті.

    Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов’язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов’язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців.

     Визнання спадкового договору недійсним.

    Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тобто з підстав, які є загальними для правочинів.

    Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.

    У разі пред’явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права  та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.

    ___________________________

    Якщо виникли додаткові питання правового характеру, отримати усну правову консультацію можна у контакт-центрі системи БПД телефоном: 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів безкоштовні, юристи на лінії з понеділка по п’ятницю з 08.00 до 19.00, у суботу та неділю з 09.00 до 18.00. Для з’єднання з оператором у голосовому меню натисніть 3).

    Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

    Усі сервіси системи БПД за посиланням: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua.

     

      01.03.2023

     Інвалідність та перетин кордону: актуальні зміни до законодавства

    Хоча під час дії режиму воєнного стану перетинати державний кордон військовозобов’язаним заборонено, існує низка підстав, за наявності яких виїхати за межі України все ж можливо.

    Зокрема, мають право перетинати кордон:

    • особи з інвалідністю;
    • особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України;
    • особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують їх;
    • особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України і супроводжують їх;
    • батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років,
    • батьки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

    Окрім іншого, для перетину кордону у таких випадках необхідно пред’явити службовим особам Державної прикордонної служби документи (їх нотаріально засвідчені копії), що підтверджують інвалідність відповідних осіб.

    Зауважимо, що наразі такими документами є:

    А ось довідка до акта огляду медико-соціальною  експертною  комісією (форма первинної облікової документації  №  157-1/о) ТАКИМ ДОКУМЕНТОМ ВЖЕ НЕ Є. Кабінет Міністрів України виключив її із відповідного переліку. Хоча на деяких сайтах профільних державних органів вона все ще фігурує.

    Повний перелік підстав та документів, що дають право на перетин кордону, наведений у Правилах перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.

     

    28.02.2023

    Як поновити батьківські права

    Чи може батько/мати, яких позбавили батьківських прав їх поновити?

    У цьому випадку мати/батько, позбавлені батьківських прав, мають особисто звертатися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Проте поведінка особи та обставини, через які вона була позбавлена батьківських прав повинні змінитися в інтересах дитини. Позитивні зміни батька/матері мають підтверджуватися відповідними доказами:

    • акти обстеження умов проживання батьків;
    • характеристики як за місцем роботи, так і за місцем проживання;
    • довідка лікаря, що позивач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, психічно здоровий тощо;
    • інші докази, що засвідчують виправлення позивача чи інші умови, за яких було позбавлено батьківських прав;
    • висновок органу опіки та піклування щодо можливості поновлення позивачів у батьківських правах.

    Суд може і не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Також у справах про поновлення батьківських прав враховується думка другого з батьків та інших осіб, що проживають з дитиною.
    Згідно зі Сімейним кодексом України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

    Також є обставини, через які поновити батьківські права неможливо:

    • якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом;
    • якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

    У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом з цього ж питання можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

    Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов’язків у повному обсязі.

     

    27.02.2023 

    Що таке відумерла спадщина, яким чином вона може стати власністю територіальної громади?

    Спірні спадкові питання вирішуються у судовому порядку. Однак, є й ситуації коли спадок є, а спадкоємця – немає.

    Що буде з таким майном?

    Цивільний кодекс України визначає відумерлість спадщини, тобто та, яка залишилася від власника (спадкодавця) і не перейшла до іншої особи (спадкоємця).

    У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

    Нагадаємо, що загальний строк на вступ у спадщину складає 6 місяців, а у період воєнного стану такий строк збільшено і складає він 10 місяців.

    У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Статус відумерлої спадщини визначає суд.

    Хто може подати заяву про визнання спадщини відумерлою ?

    • органи місцевого самоврядування, де розташоване майно
    • кредитором спадкодавця,
    • якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок.

    Особи, які мають право подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

    Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини.

    Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

    Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою.

    Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

    Охорона спадкового майна здійснюється до прийняття спадщини, або набранням рішення суду законної сили щодо визнання спадщини відумерлою.

     

    24.02.2023 

    Чи можна прийняти тільки частину спадщини?

    Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців після смерті спадкодавця він не заявив про відмову від неї. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Тобто спадкоємець не може прийняти спадщину на певне майно, відмовившись від іншого. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу.

    Частки кожного спадкоємця у спадщині за заповітом є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. І за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Тобто якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір.

    Предметом договору є спадкове майно. До нього входять усі речі, права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Щодо форми, то такий договір має бути укладений письмово і нотаріально посвідчений.

    Таким чином, якщо спадкоємцями після смерті вашого сина є лише ви з онуком, за наявності обопільної згоди після прийняття спадщини ви можете укласти договір про поділ спадщини на визначених вами умовах.

     

     20.02.2023 

    Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини?

    Інколи трапляються випадки, коли спадщина стає для потенційного спадкоємця непотрібним тягарем. Чи можна у такому випадку відмовитися від її прийняття? Чи є можливість прийняти у спадок лише частину спадкового майна? Як бути, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини, а потім передумав?

    Про порядок та правові наслідки відмови від прийняття спадщини розповідається у даній статті.

    Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Таким чином, законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини.

    Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, і може відкликати відмову від прийняття спадщини протягом вказаного строку.

    Статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено наступні строки для прийняття спадщини: 

    • загальний строк прийняття спадщини – шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
    • якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

    Листом Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

    Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

    Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

    Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

    Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, адже чинним законодавством не допускається прийняття спадщини з будь-якими  умовами чи із застереженнями.

    Причому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

    Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

    Відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

    Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:

    • фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;
    • неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти роківможе відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;
    • батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

    Заява про відмову від прийняття спадщини.

    Спадкоємець, який хоче відмовитися від прийняття спадщини, має подати заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

    В Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює наразі той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.

    Враховуючи положення пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами), заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

    Заява про відмову від прийняття спадщини, складена від імені спадкоємця його представником, що діє на підставі довіреності, не приймається.

    Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

    Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

    Приймаючи від спадкоємців заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також правові наслідки такої відмови.

     Правові наслідки відмови від прийняття спадщини:

    • якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;
    • якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом;
    • у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово;
    • якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

     

     19.02.2023 

    Приватизація земельної ділянки в умовах воєнного стану

    Воєнний стан в Україні вплинув на всі сфери життя, в тому числі і на регулювання земельних відносин. Перші законодавчі акти, що приймалися на початку війни, були спрямовані на захист продовольчої безпеки. Одночасно був закритий доступ до реєстрів, кадастру, була заборонена безоплатна передача земельних ділянок у власність.

    19 листопада 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким, зокрема, внесли зміни до пп.5, п.27 розділу X Земельного кодексу України щодо безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

    Цією нормою закону визначили, що забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

    Отже, право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність під час дії воєнного стану мають тільки  громадяни України, яким на праві приватної власності належать об’єкти нерухомого майна, у тому числі індивідуальні житлові будинки, гаражі, садові будинки та інші будівлі, право власності на які оформлено згідно діючого законодавства.

    Окрім того, право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок мають громадяни, яким земельні ділянки були надані до 1 січня 2002 року у користування.

    При цьому, документами, які підтверджують наявність у громадянина права користування, можуть бути, зокрема, державні акти на право постійного користування земельними ділянками (ст. 23 ЗК України в редакції 1992 року, первісна редакція ст. 126 чинного ЗКУ), державні акти на право володіння землею (ст. 23 ЗК УРСР 1990 року), записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і сільських рад (ст. 20 ЗК УРСР 1970 року), державні акти на право довічного успадкованого володіння землею, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, акт відводу земельної ділянки в натурі.

    Процедура безоплатної  передачі у власність земельних ділянок не змінилась. Вона врегульована ст. 118 Земельного Кодексу України, в якій зазначено, що громадянин, який бажає приватизувати  земельну ділянку у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

    Разом з клопотанням подається розроблена відповідно до Закону України “Про землеустрій” технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

    Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

    Заключний етап – присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

    Слід звернути увагу, що відповідно до п. 3 розділу VII ЗУ «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташований будинок, інші об’єкти нерухомого майна, такі як будівлі, споруди, лінійні об‘єкти енергетичної інфраструктури, право власності на які зареєстровано, присвоюється за заявою власників таких об’єктів на підставі технічної документації із землю строю щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В такому випадку забороняється вимагати  інші документи. Кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

     

     14.02.2023 

    На які виплати поширюється стягнення аліментів з військовослужбовців

    Виховання та матеріальне утримання своїх дітей є одним із найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини  необхідними для життя  та виховання матеріальними благами.

    У зв’язку із ворожим вторгненням в Україну, більшість чоловічного населення були мобілізовані аби боронити територіальну цілісність нашої країни. Багато хто з них мали заборгованість по сплаті аліментів, у зв’язку із відсутністю стабільного заробітку, а зараз проходячи службу в Збройних силах України отримують заробітню плату.

    Грошове забезпечення військовослужбовця включає

    • щомісячні основні види грошового забезпечення;
    • щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
    • одноразові додаткові види грошового забезпечення.

    Стягнення аліментів з додаткової винагороди

    Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб зазначений в постанові Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року. У 2022 році збули внесені зміни щодо видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

    Якщо раніше фінансове утримання дитини проводилось із заробітної платні військовослужбовця, то згідно нововведень в законодавстві утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім виплат, що не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Також це стосується зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.

    Зверніть увагу! Стягнення на виплату аліментів вираховується не лише з  30 тисяч гривень, а й зі 100 тисяч гривень, так званих “бойових”.

    Розрахунок аліментів які військовому

    У кожному індивідуальному випадку, суд вирішує розмір відрахувань до аліментів з додаткової винагороди військового. Наприклад, якщо судовим рішенням встановлено: “стягнути аліменти у розмірі ¼  частини від всіх доходів та заробітку”, а  військовий  отримує 130 тисяч гривень, то із цієї суми, сплачуються обов’язкові платежі (податки та збори).

    Аліменти становитимуть близько 30 тисяч.Розмір аліментів при наявності декількох дітей

    За наявності двох(трьох) дітей у військового, розмір аліментів буде пропорційно розділений між дітьми, у разі якщо відсутня заборгованість по аліментам.

    До 50% від заробітку можуть стягнути  із військовослужбовця на утримання трьох і більше дітей,  а також якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів за минулий  період.

    Тобто, на законодавчому рівні передбачено, у платника аліментів повинно залишатися, після сплати аліментів, не менше ніж 50% його загального доходу.

    Мінімальний та максимальний розмір аліментів

    Законодавством не передбачено як такого максимального розміру аліментів, однак зазначено що розмір відрахувань не може перевищувати  десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

    Рекомендований мінімальний розмір – 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а обов’язковою є сума аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Прожитковий мінімум для дітей:

    • для дітей до 6 років – 1 136 гривень;
    • на дитину від 6 до 18 років – 1 416 гривень;

     

     06.02.2023 

    Зменшення розміру аліментів

    Підстави зменшення розміру аліментів

    Алімéнти — обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього. Виплачуються або за згодою, або в судовому порядку.

    Як правило, у більшості випадків діти залишаються з мамою, а обов’язок сплати аліментів покладається на тата, але в житті ситуації бувають різні, і інколи тато не в змозі виплачувати аліментів в тому розмірі, який визначив суд.

    Чи можна зовсім не платити аліменти?

    Якщо офіційно Ви батько дитини — зовсім не платити аліменти не можна.

    Сімейний кодекс вказує, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Але кількість таких випадків мізерна.

    Можливою є також передача у власність дитини майна в рахунок аліментів.

    Зовсім інша справа – зменшити їх розмір.

    В законі передбачені причини та підстави платити менше.

    У Сімейному кодексі зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено  за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

    Як ми бачимо, повного переліку обставин, які можуть послужити підставою для зменшення розміру аліментів закон не дає. Однак, аналіз судової практики по даному питанню дозволяє виділити найбільш розповсюджені ситуації, в яких зменшення розміру аліментів є обґрунтованим і допустимим.

    До них відносять наступні ситуації:

    • платник аліментів є особою з інвалідністю І або ІІ групи, внаслідок чого потребує додаткових витрат на лікування, догляд, утримання;
    • платник аліментів створив сім’ю і у нього народились діти;
    • втрата роботи і неможливість знайти нову з тим самим рівнем доходів;
    • дитина на яку виплачуються аліменти є власником майна, яке приносить дохід і відпала потреба сплачувати аліменти у тому розмірі, який існував раніше;
    • платник аліментів повинен забезпечувати матеріально інших членів сім’ї (батька, матір. діда, бабу тощо).
    • платник аліментів має дуже високий дохід, з якого стягується дуже великий розмір аліментів, який в рази перевищує реальні потреби дитини.

    Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

    Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стаття 182 Сімейного кодексу України).

    Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

    Підстави для відмови у зменшенні розміру аліментів

    Також варто згадати про обставини, які не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, хоча платник аліментів часто посилається на такі обставини:

    • високий дохід матері, з якою проживає дитина. Мати і батько дитини зобов’язані надавати матеріальне забезпечення спільним дітям в рівних частках, виділяючи для цього визначену законом частину доходу. Якщо в одного з батьків доходи більші, завдяки чому він виділяє на дитину більше грошей, це не означає, що другий з батьків може виділяти менше.
    • наявність у власності дитини нерухомого майна, яке не приносить їй жодних доходів (квартира, в якій дитина проживає, дачний будинок, земельна ділянка тощо).
    • отримання неповнолітньою дитиною пенсії, соціальних пільг, стипендії.

    Потрібно пам’ятати, що якщо виникли підстави для зменшення виплат, передбачені законом, самовільно зменшувати розмір аліментів платник не має права. Зменшити розмір аліментів може тільки суд. Якщо від платника аліментів буде надходити менше аліментів ніж встановлено рішенням суду, виникне заборгованість.

    За несвоєчасну сплату аліментів нараховується пеня.

    Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Для стягнення штрафних санкцій необхідним є подання відповідного позову до суду за правилами цивільного судочинства.

     

    04.02.2023 

    Догляд за особами, які його потребують

    Одним із видів соціальних послуг, передбачених законодавством України є постійний догляд за особами які його потребують. До числа таких осіб входять: особи з інвалідністю I групи;  діти з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 9, ст. 306).

    Оформити догляд над  вказаною вище категорією осіб може фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг, особа із числа членів своєї сім’ї, які спільно з нею проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

    Для оформлення  постійного догляду за особою яка його  потребує потрібно звернутися  до органу опіки  та надати наступний  перелік документів:

    – заява про те, що особа хоче здійснювати  постійний  догляд  за особою, яка потребує догляду;

    – копії паспорту  особи яка буде здійснювати догляд та особи щодо якої буде здійснюватися догляд;

    – медичка довідка  особи яка буде здійснювати догляд;

    – довідка щодо  реєстрації  місця проживання;

    – документи  щодо права власності  на майно  або  право користування  ним;

    -довідка лікарської комісії, яка  підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

    Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями він також має написати заяву про те, аби йому призначили  особу, яка  буде здійснювати постійний догляд за ним.

    Держаною забезпечено порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено  порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#n32)

    Також     повідомляємо, що  рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку.

    Якщо у Вас виникнуть додаткові питання, Ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати наш сайт – https://www.legalaid.gov.ua/ чи самостійно знайти правову інформацію, що Вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua.

     

    01.02.2023 

    Виїзд держслужбовців за кордон в умовах воєнного стану

    Кабінет Міністрів України ухвалив рішення обмежити перетин державного кордону чиновниками під час воєнного стану. Воно стосується всіх посадових осіб центральної та місцевої влади, а також правоохоронців, народних обранців, прокурорів тощо.

    Чи можуть непридатні до військової служби держслужбовці виїжджати за кордон, а також які винятки передбачає для чиновників чинне законодавство?

    Кому з держслужбовців заборонено перетинати державний кордон під час воєнного стану?

     Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» обмежує право на виїзд за кордон:

    – членам Кабінету Міністрів України, першим заступникам та заступникам міністрів;

    – керівникам центральних органів виконавчої влади, їх першим заступникам та заступникам;

    – державному секретарю Кабінету Міністрів України, його першому заступнику та заступникам;

    – керівнику Апарату Верховної Ради України, його першому заступнику та заступникам;

    – державним секретарям міністерств;

    – керівнику Офісу Президента України та його заступникам;

    – керівникам інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступникам;

    – голові Служби безпеки, його першому заступнику та заступникам;
    – голові та членам Національної ради з питань телебачення і радіомовлення;

    – голові та членам Рахункової палати;

    – голові та членам Центральної виборчої комісії;

    – головам та членам інших державних колегіальних органів;

    – секретарю Ради національної безпеки і оборони України, його першому заступнику та заступникам;

    – народним депутатам України;

    – уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам;

    – голові Національного банку України, його першому заступнику та заступникам;

    – постійному представнику Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступникам;

    – головам місцевих держадміністрацій, їх першим заступникам та заступникам;

    – суддям Конституційного Суду України, суддям, прокурорам;

    – керівникам інших державних органів та їх заступникам;

    – депутатам місцевих рад, а також керівникам структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівникам, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування;
    – керівникам державних унітарних підприємств та їх заступникам;
    – головам та членам виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі;
    – головам та членам виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств.

    Виїзд за межі України посадовим особам із цього переліку можливий лише у разі службових відряджень.

    Чи мають право перетинати кордон держслужбовці з переліченого списку, які за висновком ВЛК визнані непридатними до військової служби?

    Виїзд за кордон таким посадовим особам дозволено для службових відряджень та за наявності виключних підстав. А визнання держслужбовців за висновком військово-лікарської комісії непридатними до військової служби за станом здоров’я, не є підставою для перетину ними державного кордону.

    За якими винятками держслужбовцям дозволяють виїжджати за кордон?

    Виїзд за межі України таких посадових осіб можливий у виняткових випадках.
    Зокрема, дозволено виїзд:

    – жінок (у тому числі тих, які є усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, одними з прийомних батьків або одними з батьків-вихователів) та/або чоловіків – одиноких батьків, одиноких усиновлювачів або опікунів, піклувальників, прийомних батьків чи батьків-вихователів (за умови, що вони не перебувають у шлюбі та самостійно виховують та утримують дитину без участі матері), які мають або виховують дитину/дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, або для їх супроводу для виїзду за межі України.

    Дозвіл на виїзд таких осіб здійснюють уповноважені особи Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.
    – для лікування за кордоном на підставі документів, які дають право на виїзд/в’їзд в Україну. Окрім цього необхідний лист Міністра охорони здоров’я про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном. Виїзд таких осіб дозволено у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення;

    – у разі смерті за кордоном одного з членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення.

     

     31.01.2023 

    Майно, яке не може бути поділене між подружжям

    Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

    Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

    Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою. Якщо це стосується нерухомого майна, то укладається договір про поділ цього нерухомого майна. Можливим є також укладення договору про виділ в натурі нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя. Обов’язковою умовою укладення вищезгаданих договорів є нотаріальне посвідчення.

    У випадках недосягнення згоди між подружжям шляхом переговорів, питання поділу майна можливо вирішити у судовому порядку.

    Але законодавець також захищає право особистої приватної власності.

    Так яке ж майно не відноситься до спільного майна подружжя?

    Дане питання регулює глава 7 Сімейного кодексу України. Так статтею 57 цього Кодексу визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

    1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

    2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

    3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

    4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

    5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

    Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

    Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

    Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

    Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

    Також хочеться звернути увагу, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

    До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

     

     24.01.2023 

    Права та гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців

    Потрапляння у полон та зникнення безвісти на будь-якій війні   на жаль є майже буденним явищем. Таке  трапляється  стається й нині з нашими захисниками та захисницями, які боронять нашу землю в битві з російською навалою.  Законодавство  України   передбачає надання певних прав та гарантій для членів сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців.

    Коли з військовим втрачено зв’язок, родичі мають звертатися за інформацією до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання або призову військовослужбовця.

    ВАЖЛИВО! Гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців починають діяти після отримання доказів зникнення або полону.

    Члени сім’ї зниклих безвісти або полонених військових мають право на соціальний захист, зокрема за військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення. Родичі можуть отримувати зарплату та одноразові додаткові виплати з дня захоплення в полон і до моменту завершення лікування, якщо в ньому є потреба після повернення з полону. Для членів сімей зниклих безвісти можливим є отримання виплат з моменту встановлення причин зникнення і за весь період його, якщо обставини зникнення є поважними.

    Звертаємо увагу, що  для того, щоб оформити виплати, члену сім’ї потрібно подати заяву на ім’я командира військової частини. Виплати мають надаватися до повного з’ясування обставин захоплення в полон або визнання безвісти зниклими.

    Детальний порядок закріплений у постанові Кабміну від 30.11.2016 року №884. Виплачується також додаткова винагорода 100000 гривень на період війни. Додатково непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

    Для дітей зниклих безвісти й полонених передбачено позачерговий прийом у дитячі заклади за місцем проживання. Додатково для дітей, у яких один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем та був визнаний судом безвісти зниклим при виконанні обов’язків військової служби, гарантоване зарахування поза конкурсом до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України.

    У Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачені також й інші пільги.

    Члени сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців забезпечуються путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою половини вартості.

    Членам сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги в жилих будинках усіх форм власності в межах установлених норм.

    Батьки військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту, крім таксі, за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.

    Члени сімей мають право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевої влади в будівництві, якщо виявили бажання побудувати приватний будинок.

    Родичі зниклих безвісти мають право на безоплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду та позачергове право на поліпшення житлових умов за потреби.

    Нагадуємо, що  у разі виникнення правових питань Ви можете звертатися до Володимирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Володимир, вул. Івана Франка, 8, тел. (03342) 3-80-16    

     

    19.01.2023 

    Порядок позбавлення батьківських прав

    Трапляється, що один із батьків не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров’ям, не допомагає фінансово, не виявляє жодного батьківського піклування без поважної на те причини. І тоді іншу сторону цікавить, які є підстави позбавлення батьківських прав.

    Дане питання регулюється Цивільним кодексом, Сімейним кодексом. Згідно ст.164 СК України мати/ батько можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо вони:

    • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
    • ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
    • жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
    • є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
    • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
    • засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

    Для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав необхідно звернутись до суду із відповідним позовом. Такі справи за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав. Проте, щоб це зробити перш за все потрібно встановити, що матір/батько свідомо порушує батьківські обов’язки.

    Також потрібно звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок, в якому буде зазначено, чи дійсно матір/батька слід позбавити батьківських прав, оскільки при розгляді судом питання обов’язковою є участь даної установи, яка має подати до суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов’язковим для суду і суддя може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

    Доказами, які можливо долучити до справи можуть бути покази свідків, характеристика з місця проживання, акт обстеження матеріально побутових умов проживання, довідка з лікарні про стан здоров’я дитини і хто з батьків дбає про її здоров’я, квитанції про придбання ліків для дитини. Якщо дитина відвідує гуртки, то звідти можна долучити довідку про те, хто з батьків дбає про розвиток дитини.

    Таким чином, для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав, потрібно звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
    Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

     

    15.01.2023 

    Особливості правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

    Наразі через повномасштабну війну росії проти України та дії окупантів у багатьох регіонах нашої держави відбуваються викрадення громадян. Доля деяких українців наразі залишається невідомою, зв’язок між рідними та близькими втрачений. Тому важливим для людей, які втратили зв’язок з близькою людиною, є визначення правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо.

    Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти, – фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

    У свою чергу особою, зникла безвісти за особливих обставин вважається особа,  яка зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

    Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах.

    Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку.

    Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

    Куди звертатися  для розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України (повідомлення про зникнення приймається поліцією в день звернення усно чи письмово).

    Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). Для того, щоб надіслати електронне звернення Вам необхідно оформити заяву за встановленим зразком та надіслати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об’єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

    Проте, перш ніж звертатися до поліції,  першочергово необхідно  зв’язатися зі знайомими, родичами, які можуть володіти інформацією про місцезнаходження особи. Зателефонувати до місць, де людина могла затриматись, чи куди, скоріш за все, прямувала би в тій чи іншій ситуації (затрималась на роботі, навмисно не виходить на зв’язок і просто поїхала до друзів у інше місто відпочити від усіх, перебуває на лікуванні, про яке не хотіла повідомляти оточуючих тощо), щоб упевнитись, що людина саме зникла, а не відсутня для вас чи з об’єктивних причин.

    Якщо ж  людина дійсно загубилась чи зникла, слід зателефонувати до станції швидкої допомоги за номером 103 для консультації щодо подальших дій, або  1503 для отримання інформації про осіб, які поступили на госпіталізацію.

    У разі, коли  припущення про зникнення підтвердилося, необхідно терміново звернутися до поліції за номером 102 та зателефонувати на гарячу лінію за безкоштовним номером 0800500202, де можна отримати консультацію щодо подальших дій.

    У  повідомленні про зниклу людину слід зазначити паспортні дані; опис зовнішності з особливими прикметами у разі наявності таких (особливості зовнішності, наявність татуювань та шрамів, також у що була вдягнена людина на момент зникнення тощо); інші відомості, що можуть допомогти у пошуках (номер мобільного телефона, дані про автомобіль та інше).

    УВАГА! В  Україні з травня працює Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який  координує кол-центр з розшуку зниклих безвісти як військових, так і цивільних осіб та  співпрацює з Національним Інформаційним Бюро при Мінреінтеграції у питаннях інформації щодо зниклих безвісти.

    Припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім’ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім’ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

    Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

    Права осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та їхніх родичів

    Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

    Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

    Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

    У разі якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин на території України, є громадянином іншої держави, Національна поліція України зобов’язана в установленому законодавством порядку повідомити уповноважені органи держави, громадянином якої така особа є, про факт її зникнення та про результати її розшуку.

    Близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

    Вони мають право на подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

    Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім’ї таких осіб.

    Члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права можуть за їх згодою залучатися Національною поліцією України до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права з власної ініціативи, за погодженням з Національною поліцією України, мають право брати участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, надавати допомогу і сприяння органам Національної поліції України у розшуку таких осіб у формах, не заборонених законодавством.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім даних, які отримано в результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.

    Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

    З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    Опікун над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.

    Опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснюється та припиняється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    У разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти за особливих обставин, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    Якщо на утриманні особи, зниклої безвісти за особливих обставин, були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, над такими особами встановлюється опіка.

    Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.

    За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

    За особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яка зникла безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування, але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою в порядку, встановленому законодавством.

    Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими актами законодавства України.

    Виплати в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     

    12.01.2023 

    Мобінг на роботі

    Проблема цькування або несприятливого ставлення колег на роботі в Україні була і залишається актуальною. І якщо колись такі дії кривдників замовчувалися або могли не братися до розгляду роботодавцем чи уповноваженим органом – то на сьогоднішній день за згадані вище діяння законодавством України передбачена адміністративна відповідальність.

    Так, 23 грудня 2022 року в нашій державі набрав чинності Закон України від 16.11.2022 р. № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенню прав у сфері праці». Ним, зокрема, доповнено кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 1735, якою передбачено відповідальність за мобінг або ж цькування на робочому місці. Зі змінами можна ознайомитися за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text.

    Що ж таке мобінг?

    Мобінгом (цькуванням) — є дії або бездіяльність працівника, групи працівників чи роботодавця, які носять систематичний характер і  принижують честь, гідність чи ділову репутацію окремо взятого члена трудового колективу. Метою вчинення таких діянь може бути набуття, зміна, припинення трудових прав і обов’язків працівником, а формою прояву – психологічний чи економічний тиск.

    Економічний тиск може проявлятися у нерівній оплаті праці у відношенні з іншими працівниками, безпідставному позбавленні премій, надбавок, бонусів.

    Психологічний  – це створення несприятливої робочої атмосфери, ігнорування працівника, поширення неправдивих чуток, наклепів як усно, так і за допомогою засобів електронних комунікацій.

    Необхідно зазначити, що такі обставини несуть надзвичайну шкоду для особистості, що проявляється у заниженні самооцінки та професійної придатності, депресивному стані, а також нерідко – доведенні до самогубства.

    Крім того, такі чинники будуть несприятливими не тільки для самого працівника, а й для організації, з якою у нього трудові відносини, адже диструктивність вноситься і в процес трудової діяльності і безпосередньо впливає на кількісні і якісні показники результативності роботи.

    Яка відповідальність передбачена за цькування?

    Стаття 1735   КУаАП передбачає адміністративну відповідальність винної особи за мобінг:

    • Штраф у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.) чи громадські роботи терміном 20-30 годин. Крім того, на підприємця, що використовує найману працю, або посадову особу, у підпорядкуванні якого перебуває працівник, накладається штраф розміром від 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або ж громадські роботи – 30-40 годин.
    • В разі вчинення мобінгу групою осіб чи повторно протягом року – накладається штраф – 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або суспільно корисні роботи – 30-40 годин. Для керівників відповідальність дещо вища – штраф від 200 до 400 н.м.д.г. (3400-6800 грн), або суспільно корисні роботи терміном від 40 до 60 годин.

    Який алгоритм дій працівника, який зазнав мобінгу в трудовому колективі?

    Кожен працівник, стосовно якого відбувається цькування в трудовому колективі має паво на захист своїх прав, які гарантовані Конституцією України та Кодексом законів про працю.

    Так, з метою покарання винних, потерпілій особі потрібно:

    1. Зробити фіксацію діяння колег чи керівника. Це можуть бути записи розмов у колективі чи телефонних розмов, електронне листування, скріншоти дописів у соціальних мережах. Важливо також мати ксерокопії розпоряджень\наказів щодо преміювання, додаткових грошових нарахувань, переведень, тощо.
    2. Написати скаргу до Державної служби України з питань праці та додати до неї зібрані раніше докази. Цей державний орган повинен здійснити перевірку, додатково зафіксувати докази, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
    3. Всі вище зібрані матеріали юристи Держпраці направляють до суду, який встановлює наявність мобінгу та призначає вид та розмір адміністративної відповідальності кривднику/кривдникам.
    4. Крім того, потерпіла особа може вимагати, щоб їй відшкодували матеріальну чи моральну шкоду, яку вона зазнала. Підтвердженням цього можуть слугувати платіжки за консультації з психологом, чеки за купівлю лікарських засобів.

    Таким чином, в грудні цього року в законодавстві України з’явилася норма, що передбачає адміністративну відповідальність за одну з форм насильства у трудовому колективі – мобінг, яка покликана запобігти цькуванню працівників один одного, або ж керівником. Крім того таке нововведення сприяє наближенню та гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де починаючи з 1993 року країни-учасниці почали закріплювати норми по боротьбі з мобінгом у власному трудовому законодавстві.

     

    09.01.2023 

    Порядок зняття з реєстрації місця проживання особи, яка не проживає за адресою реєстрації протягом тривалого часу

    Як діяти якщо у вашому житловому будинку зареєстрований («прописаний»), але не проживає член вашої сім’ї, який вже протягом тривалого часу проживає за кордоном і не є співвласником, а також не має змоги приїхати в Україну, не може написати довіреність, щоб ви могли зняти з реєстрації? У зв’язку з цим виникають незручності, оскільки нема змоги оформити субсидію в органах соціального захисту населення тощо.

    Якщо особа відсутня і ви не маєте її довіреності із згодою на зняття з місця реєстрації, то знімати з місця реєстрації потрібно в примусовому порядку.
    Згідно діючого Житлового Кодексу, примусово зняти з реєстрації місця проживання («виписати») особу можна тільки через суд і у випадку, коли вона не є власником (співвласником) житла, у якому вона зареєстрована, а також, відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

    Для того, щоб звернутися у суд, потрібно встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи у квартирі більше 1 року. Для цього слід звернутися до ЖЕКу або ОСББ, чи іншої обслуговуючої організації, щоб комісія склала акт, в якому будуть зафіксовані факти відсутності проживання особи. Додатково вищевказаний факт ви можете підтвердити показами свідків.

    Враховуючи всі обставини справи, суд може винести рішення про втрату цією особою права на користування житлом.

    Ви можете звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації лише на підставі винесеного на вашу користь рішення суду.

    Отже, для того, щоб зняти з реєстрації місця проживання особу, яка довший час не проживає, потрібно:

    • встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи за місцем реєстрації (зафіксувати в акті, показами свідків);
    • звернутися до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом;
    • на підставі позитивного рішення суду звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації.

    Це питання регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Житловим Кодексом, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

    Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

     

     04.01.2023 

    Які зміни відбулись стосовно нарахування та виплат лікарняних у 2023-му році

    1 січня 2023 року набув чинності законопроєкт №3663 про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України». Про те, які саме ці зміни та як вони впливатимуть на розрахунки лікарняних у 2023-му році, розповідається у консультації системи безоплатної правової допомоги.

     

    Так, з 1 січня 2023 року більшість повноважень Фонду соціального страхування держави перейшло до Пенсійного фонду України, через що виплатами у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві тепер займаються саме підрозділи ПФУ.

    І тому головна зміна, яку зазнали підприємства, організації , установи, що мають працівників, торкнулася комісії (або призначалися уповноважені, якщо на підприємстві до  п’яти співробітників) із соціального страхування. Такі комісії були обов’язковими як для державних, так і для приватних чи інших підприємств і навіть ФОП. Відтепер рішення про призначення або відмову в призначенні допомог за листками непрацездатності має приймати сам роботодавець або уповноважена ним особа.

    Все інше переважно залишилося незмінним та порядок оформлення лікарняного та відповідних виплат за ним відбувається за наступним алгоритмом.

    У разі хвороби працівник першочергово звертається до лікаря. Надалі лікар в електронній системі охорони здоров’я формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність, який в режимі онлайн надходить до електронного реєстру листків непрацездатності Пенсійного фонду, де одразу формується електронний лікарняний.

    Роботодавець у свою чергу, як і раніше, подає заяву-розрахунок (за старою формою), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам кошти, через особистий кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг без укладання окремого договору.

    Функціонал пункту меню “Заяви-розрахунки” особистого кабінету страхувальника дає можливість пошуку та перегляду заяв-розрахунків відповідно до визначених критеріїв:

    – період реєстрації листків непрацездатності,

    – тип заяви-розрахунку (за електронними листками непрацездатності);

    – здійснення формування (редагування) та відправки заяви-розрахунку до Пенсійного фонду України.

    Зверніть увагу! Під час створення заяви-розрахунку роботодавець зобов’язаний вводити дані з е-лікарняного та Реєстру застрахованих громадян. Також до заяви-розрахунку можна додавати коментарі, пояснення та, за необхідності, скановані копії документів, які можуть бути використані під час прийняття рішення щодо фінансування.

    Враховуючи, що через ситуацію в країні існує можливість вимкнення електроенергії або Інтернету, законом передбачено, що роботодавець має можливість скласти заяву-розрахунок в паперовій формі та подати її до будь-якого сервісного центру головних управлінь Пенсійного фонду України в регіонах.

    Також зауважимо, що одна заява-розрахунок має містити не більше 200-т листків непрацездатності.

    Пенсійним фондом України опубліковано покроковий алгоритм подання заяви-розрахунку в електронному вигляді:

    1) на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України необхідно натиснути  кнопку “Вхід”, ідентифікувати себе як юридичну особу, підтвердити вхід за допомогою КЕП та паролю до нього і натиснути кнопку “Увійти”;

    2) у розділі “Заяви-розрахунки” треба обрати кнопку “Створити нову” – на екрані з’явиться форма заяви-розрахунку, в якій потрібно додати інформацію в зазначені поля (деякі з них, як-то наприклад, “Код за ЄДРПОУ страхувальника”, система заповнює автоматично). Обов’язкові для заповнення поля при пропущенні система позначає червоним кольором. Важливо! Деякі символи не можна використовувати, наприклад, лапки в назвах підприємств та організацій. Про використання некоректних знаків програма повідомить написом “Поле містить заборонені символи” та позначить рядок червоним кольором. Після заповнення усіх необхідних рядків можна тиснути “Продовжити”;

    3) після підвантаження системою готових до сплати листків непрацездатності, на екрані з’являються два додаткових поля щодо лікарняних, виплати/частину виплат за якими відшкодовує Пенсійний фонд України: “Додаток про тимчасову непрацездатність” та “Додаток про тимчасову непрацездатність внаслідок нещасного випадку або профзахворювання”;

    4) для того, аби внести необхідну інформацію по конкретній людині, необхідно натиснути на піктограму “олівець” у полі з прізвищем людини –  у додатковому вікні, яке відкривається, деякі рядки будуть заповнені автоматично, а деякі потрібно заповнити вручну. 

    У разі потреби змінити дані про страховий стаж (зокрема, коли не враховано інформацію про стаж, набутий після звітного кварталу), це можна зробити вручну. Коли усі обов’язкові поля буде заповнено, необхідно натиснути кнопку “Зберегти”. Після цього вносити зміни ще є можливим;

    5) якщо заяву-розрахунок оформлено  повною мірою за всіма обраними лікарняними листками, й вона є перевіреною та достовірною, для подальшої роботи необхідно обрати опцію “Сформувати заяву-розрахунок” – документ відкриється у новому вікні, і  його можна завантажити та роздрукувати.

    Підписану заяву-розрахунок необхідно відправити до ПФУ.

    Перевірити статус лікарняного (“прийнято”, “не прийнято”, “в опрацюванні”) можна в розділі “Заява-розрахунок”, опція “Пошук”.

    Слід зазначити, що як і раніше — перші 5 днів лікарняного оплачуються за рахунок роботодавця, а починаючи з шостого дня – за рахунок страхових коштів. У випадку лікарняних внаслідок нещасного випадку на виробництві – з 18 дня непрацездатності. При цьому, скорочено час, протягом якого роботодавцям за поданими заявами-розрахунками мають надходити страхові кошти для виплати лікарняних.

    Якщо раніше Фонд соціального страхування України перераховував кошти роботодавцям протягом 10-ти днів після надходження заяви-розрахунку, тепер Пенсійний фонд України має на це лише 3 дні.

     

    01.01.2023 

    Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

    З настанням холодної пори року і, відповідно, опалювального сезону, знову набирає актуальності питання тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на безоплатній основі та можливості для особи, що надала безоплатно прихисток, отримати компенсацію витрат за це. Про порядок та умови отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО розповідається у даній консультації.

    Відповідно до пункту 1 Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333 компенсація здійснюється  щодо витрат, що пов’язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) ВПО:

    • які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
    • житло яких зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо якого подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

    Право на отримання компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) ВПО мають громадяни України, які є власниками житла, або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях ВПО (крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України). При цьому важливою умовою надання компенсації є відсутність заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги.

    Порядок отримання компенсації:

    1.Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення ВПО особи, які їх розмістили, зобов’язані подати повідомлення в паперовій або електронній формі на електронну адресу уповноважених органів за місцем розташування житлового приміщення.

    У повідомленні потрібно зазначити наступну інформацію:

    • щодо особи, яка розмістила ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; реквізити документа, що підтверджує право власності/користування нерухомим майном; адреса місцезнаходження об’єкта нерухомого майна);
    • щодо кожного ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; дата і номер довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).

    У разі подання повідомлення в паперовій формі особа, що розмістила ВПО, подає зазначену інформацію із пред’явленням підтвердних документів. У разі подання повідомлення в електронній формі до такого повідомлення додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) таких документів.

    2.Не пізніше ніж протягом 5 днів з дня закінчення звітного місяця особа, яка розмістила ВПО, подає в паперовій формі (або електронній формі на електронну адресу) до уповноваженого органу за місцем розташування житлового приміщення заяву для отримання компенсації.

    3.Заява розглядається уповноваженими органами протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви, протягом яких проводиться перевірка наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання та документів.

    Розрахунок розміру компенсації:

    • Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі – людинодень), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік ВПО відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія).
    • Кількість людиноднів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.
    • Сума компенсації у період з 1 жовтня 2022 р. по 31 березня 2023 р. визначається на рівні 30 гривень за кожен людинодень.

    Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, здійснюється у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами (за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги).

     

    30.12.2022 

    Отримання грошової компенсації рідними військовослужбовця, який перебуває у полоні

    Війна зламала долі тисяч українців, відібрала життя, домівки, розлучила рідних. Наші захисники мужньо відстоюють територіальну цілісність держави, жертовно віддаючи своє життя чи свободу. В російському полоні перебувають тисячі наших військовослужбовців, а їхні родини тим часом через війну вимушені шукати прихистку як внутрішньо переміщені особи. Як отримати грошову компенсацію батькам військовослужбовця, який перебуває у полоні?

    Чи зберігаються грошові виплати, якщо військовий перебуває в полоні

    Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовим, захопленими в полон зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

    Чи виплачується грошове забезпечення сім’ям таких військових

    Сім’ям зазначених військових щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    Разом з тим це не стосується військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених військових формувань та правоохоронних органів.

    Хто з членів сім’ї має право отримати грошові виплати

    Грошові виплати отримують такі члени сімей військовослужбовців:

    • дружина (чоловік),
    • якщо дружини (чоловіка) не має – повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку),
    • особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців,
    • якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей – батьки військовослужбовців рівними частками.

    Протягом якого часу здійснюється виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців

    Гроші виплачуватимуть до тих пір, поки не будуть повністю з’ясовані обставини захоплення військовослужбовців у полон або заручниками,  або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

    Які документи необхідно подати для отримання виплати

    Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

    До заяви додаються:

    1. копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
    2. довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
    3. копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
    4. копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
    5. копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, – копія сторінки паспорта з такою відміткою).

    Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

    У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов’язково зазначаються підстави для такої відмови і звісно, таке рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

     

    29.12.2022 

    Як стягнути аліменти з людини, яка живе за кордоном?

    За Українським законодавством батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, незважаючи на  те, в якій країні вони проживають.

    Отож, підготували для вас покрокову інструкцію про те, як стягнути аліменти з одного з батьків, який відмовляється добровільно їх сплачувати та проживає за кордоном.

    Крок 1. Найперше, що потрібно зробити, це отримати рішення суду України про стягнення аліментів. У цьому вам може допомогти система безоплатної правової допомоги, контакти найближчого пункту доступу до безоплатної правової допомоги, Ви можете знайти на нашому сайті – www.legalaid.gov.ua, або звернутись за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

    Той із батьків, із ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. І вже з рішенням національного суду про стягнення аліментів стягувач може звертатися до компетентного органу (суду) іноземної держави.

    Крок 2. Звернутися до суду іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

    Дане клопотання повинно містити інформацію про відповідача (боржника), а саме:

    повне ім’я, дату народження, громадянство, адресу проживання протягом останніх 5 років (наскільки це відомо Вам, рід занять і місце роботи, фотокартку (за можливості), наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про майно, яке йому належить та іншу будь-яку корисну для справи інформацію.

    Вказане клопотання необхідно надіслати до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції, контакти яких Ви можете знайти на сайті Мін’юсту – https://minjust.gov.ua/str_ter.

    До клопотання необхідно додати документи, оформлені належним чином судом, що виніс рішення, а саме:

    • копія судового рішення;
    • довідка про те, що рішення набрало законної сили;
    • довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України
    • довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
    • копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
    • фотокартка стягувача.

    Також, зверніть увагу на ці моменти:

    Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом із перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

    Рішення по цьому питанню приймається протягом 1 місяця від дня його надходження. Цей строк може становити більш ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.

    Нотаріально завірений переклад не вимагається. Достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів.

    Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій.

    Якщо у вас виникли додаткові питання, ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/

     

    26.12.2022 

    Розірвання трудового договору під час воєнного стану

    Під час війни в Україні діють особливі правила трудових відносин. Це стосується також і порядку розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства.

    Підставою припинення трудового договору є розірвання його з ініціативи працівника.

    Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:

    • переїзд на нове місце проживання;
    • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
    • вступ до навчального закладу;
    • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
    • вагітність;
    • догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
    • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
    • вихід на пенсію;
    • прийняття на роботу за конкурсом;
    • інші поважні причини.

    Про розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства, розповідає Валерія Джевага .

    Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Без двотижневого строку попередження працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою, у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існує загроза для життя і здоров’я працівника.

    Внутрішньо переміщена особа і особа, яка не має статусу ВПО, але мала трудові відносини з роботодавцем із зони конфлікту, яка не звільнилась з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання може припинити трудові відносини, надавши письмову заяву (за можливості нотаріально посвідчену заяву) про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява надіслана роботодавцю рекомендованим листом.

    У разі неможливості направити заяву про звільнення засобами поштового зв’язку Укрпошта, через припинення приймання поштових відправлень, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою.

    Форма заяви за посиланням https://bit.ly/3hnaATl

    Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору, вносить запис до трудової книжки працівника та повідомляє про це:

    роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

    територіальний орган Пенсійного фонду України;

    територіальний орган Державної податкової служби”.

    Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

     

    Куди звертатись в разі виникнення трудового спору

    Трудові спори розглядаються:

     

    Як отримати безоплатну правову допомогу:

    Отримати усну консультацію з вашого правового питання можна у контакт-центрі системи БПД за номером: 0 800 213 103

    Якщо вам зручно отримати правову допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот

    Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

    Правові консультації можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid.

    Тут зібрані усі сервіси доступу системи безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

     

    24.12.2022

    Як встановити родинні відносини, якщо в документах розбіжності?

    Інколи одна неправильна літера у прізвищі стає «каменем спотикання» при оформленні спадщини, різного роду договорів, пенсії по втраті годувальника… І в документах брат – не брат, і батько – не батько. Найчастіше помилку у написанні прізвища, імені або по батькові помічають уже після смерті родича, коли прийшовши до нотаріуса, виявляється, що підтвердити родинні відносини неможливо через розбіжності у документах. У такому разі, або у разі відсутності будь-яких документів про підтвердження родинних відносин, такий факт потрібно доводити у судовому порядку.

    Перш ніж подати заяву до суду, потрібно звернутись до органу, який видав документ, в якому допущена помилка. До прикладу, якщо це свідоцтво про народження або свідоцтво про смерть, то варто звернутись до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін,  доповнень чи виправлень у записи актів цивільного стану. Якщо  ж змінити нічого неможливо, відповідний орган надасть роз’яснення або довідку про неможливість поновлення втрачених записів або внесення змін.

    Із заявою про встановлення факту родинних відносин слід звернутись до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання  заявника у порядку окремого провадження (ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України) із дотриманням вимог, встановлених ст.175 ЦПК України.

    У такій заяві зазначається:

    • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
    • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
    • докази, що підтверджують даний факт.

    До заяви необхідно додати:

    • документи, що посвідчують особу заявника;
    • документ, що підтверджує родинні відносини, в якому допущені розбіжності (свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть і т.п.);
    • роз’яснення або довідка про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
    • докази, які підтверджують наявність родинних відносин (довідки органів місцевого самоврядування, виписки з погосподарських книг або домових книг, листи, рішення судів, сімейні фотографії і т.п.).

    Для таких справ важливо, щоб факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження:

    • мав юридичне значення, тобто встановлювався з певною метою: оформлення спадщини, пенсії у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
    • мав безспірний характер, тобто ніким не оспорюється (при наявності спору про право суд може відмовити у відкритті провадження або залишити заяву без розгляду).
    • чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту.

    Заінтересовані особи у таких справах можуть бути й інші спадкоємці, територіальна громада, орган державної влади, залежно від мети встановлення.

    За подання заяви до суду слід сплатити судовий збір – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (на сьогодні – 496,20 грн.).

    Рішення суду про встановлення факту родинних відносин є підставою для отримання необхідного документу, а не замінює його.

    Щоб згодом не витрачати час та гроші на встановлення фактів у судовому порядку, будьте пильні та уважні при отриманні будь-яких документів, що встановлюють особу, і перевіряйте у них кожну літеру.

    19.12.2022

    В яких випадках відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

    Часто в землекористувачів виникають запитання як їм відшкодувати збитки, хто їх має відшкодовувати та що підлягає вішкодуванню.

    Коли відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

    Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, які заподіяні за умов:

    а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

    б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

    в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

    г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

    ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

    д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

    е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

    є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або їхнього видобування.

    Хто ж відшкодовує заподіяні збитки? 

    Той, хто користується земельною ділянкою, той і відшкодовує збитки. А це можуть бути  як органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування так і громадяни та юридичні особи. Окрім того, завдані збитки можуть відшкодовувати також й органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

    Що підлягає відшкодуванню?

    У Порядку визначення збитків власникам землі і землекористувачам передбачено, що відшкодуванню підлягають:

    • вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
    • вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
    • вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;
    • вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;
    • понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
    • інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

    Хто визначає розмір завданих збитків?

    Розміри  збитків  визначаються  комісіями,  які створені відповідними місцевими радами чи державними адміністраціями. Результати роботи цих комісій оформляються  відповідними  актами, що затверджуються органами, які їх створили.

    Як обчислюються розміри завданих збитків?

    Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

     

    12.12.2022

    Як виправити помилку в правовстановлюючих документах?

    При здійсненні різних дій, що мають юридичне значення, фахівці просять Вас уважно перевірити усі внесені у документ відомості, будь то заява, довідка, виписка чи інший документ. Проте, через людський фактор, подекуди можна сто разів перевіряти правильність написаного і так і не помітити помилки. Зазвичай, такі помилки потім виявляються при вчиненні певних юридичних дій, до прикладу  – купівлі/продажу. Тож, що робити, коли через помилку у документах ваше виявилось не вашим? 

    Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права суб’єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

    До правовстановлюючих документів належать такі документи:

    • договір предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній  реєстрації чи його дублікат;
    • свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
    • свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом чи консульською установою України, чи його дублікат;
    • свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором та інші.

    Виправити помилку в правовстновлюючих документах можна двома способами:

    1. Позасудовий порядок – звернутися до органу, який видав документ, з заявою про виправлення помилки. В даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.
    2. Судовий порядок – такий спосіб потрібно застосовувати, якщо у виправленні помилки відмовлено або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган в якому знаходиться архівна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

    Для вирішення питання в судовому порядку потрібно звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

    Застосовувати процедуру встановлення фактів, які мають юридичне значення, можна за наявності таких обставин:

    • відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, це означає, що саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
    • чинне законодавство не передбачає іншої можливості їх встановлення;
    • заявник не може іншим чином отримати чи відновити втрачені документи, які посвідчують факти, які мають юридичне значення;
    • якщо встановлення факту не пов’язується з вирішенням спору про право.

    Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа, подається до місцевого суду за місцем реєстрації проживання.

    Така заява повинна містити:

    Найменування суду до якого подається заява.

    1. Прізвище, ім’я та по батькові заявника та заінтересованих осіб, місце проживання перебування, місцеднаходження для юридичних осіб, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності  або номер і серію паспорта, відомі номера засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
    2. Інформація про те який факт заявник просить встановити.
    3. Причини не можливості відновлення документації.
    4. Докази, що підтверджують факт.

    До заяви додаються докази, що підтверджують викладені обставини і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

    08.12.2022

    Як не стати жертвою самовільного зайняття земельної ділянки

    Серед усіх об’єктів права власності, земля завжди займала особливе місце, оскільки це одне з найбільших соціальних благ. Водночас, цей об’єкт дуже вразливий до посягань недобросовісних землекористувачів.

    Так, до Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги час від часу звертаються власники земельних ділянок, які виявили, що їх земля використовується іншою особою. Отже, вони постраждали від самовільного зайняття земельної ділянки.

    Відповідно до положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

    Проте, важливо розуміти, що законодавством України передбачений захист прав землевласників та встановлена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

    Так, Стаття 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за такі дії передбачає накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

    Стаття 197-1 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У цьому випадку передбачене покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

    Крім того, статтею 212 Земельного кодексу України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та приведення їх до придатного для використання стану. Для цього потрібно звернутися до суду з позовними вимогами про зобов’язання порушника звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. До позову доречно додати висновок Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, яким встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, а також наведений розрахунок розміру шкоди, заподіяної такими діями.

     

    04.12.2022

    Яке покарання чекає на тих, хто принесе додому незаконно вирубану ялинку

    Хоча за Кримінальним Кодексом України у частині викрадення дерев у даному випадку жінки мають лише замах на кримінальне правопорушення, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, але відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення. Окрім того, шкода лісгоспу вже була нанесена. Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

    Адміністративна відповідальність  у свою чергу настає за незаконну порубку і пошкодження дерев або чагарників, за їх перевезення, зберігання, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, всі ці діяння тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо особа протягом року вчинить повторно вищезазначене порушення, тоді можливе накладення штрафу від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 600 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

    Тобто, за кожне незаконно вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерево на порушників чекають штрафи: на фізичних осіб – від 510 до 1020 грн., на посадових осіб – від 2550 до 5100 грн.

    Якщо незаконна порубка лісу заподіяла істотну шкоду, то наступає кримінальна відповідальність. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк. При цьому, істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

    Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, – карається обмеженням волі на строк від 3 до 5років або позбавленням волі на той самий строк.

    Вищевказані дії, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, – караються штрафом від 1500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Якщо діями, зазначеними вище, було спричинено тяжкі наслідки, такий злочин  карається позбавленням волі на строк від 5 до 7 років. Тяжкими наслідками вважаються такі, що у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

    Окрім того, за кожне самовільно зрізане дерево нараховується шкода, заподіяна лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев. Розмір нарахованої шкоди залежить від діаметра пня зрізаного дерева у корі біля шийки кореня: до 10 см – 498,45 грн., від 10,1 до 14 см. – 878,22 грн., від 14,1 до 18 см – 2254,92 грн., від – 18,1 до 22 см – 4628,52 грн.

    Тож, при купівлі новорічних дерев у місцях продажу, необхідно слідкувати за тим, аби дерево було промарковане спеціальним уніфікованим засобом: самоклейною етикеткою зі штрих-кодом або ж пластмасовою биркою-стяжкою.

     

    01.12.2022

    КОМПЕНСАЦІЯ ВІД ДЕРЖАВИ СІМ’ЯМ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВИХ

    Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати компенсацію – одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Це право забезпечує Постанова Кабміну №168 від 28 лютого.

    Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

    На допомогу від держави можуть розраховувати не лише члени сім’ї загиблого захисника, але й особи, які перебували на його утриманні.

    Це, зокрема:

    • батьки,
    • дружина/чоловік, які не одружилися вдруге;
    • діти, які не мають і не мали своїх сімей;
    • діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
    • діти, обоє з батьків яких загинули або зникли безвісти.

    Важливо, що діти вважаються членами сім’ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

    До кола членів сім’ї також належать особи, які постійно мешкають із військовослужбовцем та ведуть спільний побут. Це можуть бути не лише близькі родичі військовослужбовця (рідні брати/сестри, онуки, дідусь/бабуся, тітка/дядько), але і близькі родичі дружини, вітчима, мачуха тощо.

    Основним критерієм для визначення їх як членів родини є: проживання разом, ведення спільного побуту, ведення спільного бюджету і, відповідно, витрат.

    Зазначеним особам, які хочуть отримати грошову допомогу від держави, необхідно довести приналежність до кола сім’ї загиблого військового у судовому порядку в рамках окремого провадження.

    Також право на компенсацію мають особи, які перебували на утриманні загиблого військового. Однак на підтвердження такого факту має бути відповідний документ. Це може бути або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні особи, або рішення суду, отримане в рамках порядку окремого провадження. У такому разі слід подавати заяву до суду про встановлення юридичного факту, що людина перебувала на утриманні у загиблого.

    Сім’я загиблого також може отримати допомогу на проведення похорону та спорудження пам’ятника. Наразі передбачена виплата у розмірі п’яти прожиткових мінімумів станом на дату загибелі військового.

    Для отримання допомоги на поховання необхідно звернутися із заявою до органів місцевого самоврядування. До неї додаються такі документи:

    – паспорт та ідентифікаційний код особи, яка звертається за допомогою;

    – свідоцтво про смерть військового;

    – копії документів, що підтверджують ступінь спорідненості заявника та загиблого;

    – копія документа, що підтверджує участь військового у бойових діях (довідка з військової частини про обставини загибелі або повідомлення про загибель захисника, що надходить рідним від військкомату).

    Якщо місцева влада раптово відмовляється виплачувати грошову допомогу членам сім’ї загиблого, що передбачена на похорон, то таке рішення можна оскаржити у суді.

    Для отримання компенсації у 15 млн гривень необхідно:

    1. Родині загиблого захисника або захисниці мають видати свідоцтво про смерть після сповіщення про його загибель військкоматом або військовою частиною.
    2. Далі членам родини загиблого слід звернутися до командира військової частини з проханням надати:

    – витяг з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу військової частини;

    – документ, що свідчить про причини та обставини загибелі військового;

    – витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.

    Командир військової частини має зібрати і передати родині загиблого вказані документи у 10-денний термін.

    1. Після отримання документів від командира військової частини необхідно звернутися до найближчого територіальної центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) і написати заяву про виплату одноразової грошової допомоги, додаючи отримані документи.

    Крім уже зазначених витягів та свідоцтв, необхідно додати наступні:

    – копію свідоцтва про смерть військового;

    – копію лікарського свідоцтва про смерть;

    – копії сторінок паспорта отримувача одноразової допомоги з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

    – копію свідоцтва про народження загиблого (для виплати допомоги батькам);

    – копію свідоцтва про шлюб (для виплати дружині);

    – копію свідоцтва про народження дитини (для виплати дітям);

    – копію рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (надають особи, які не були членами сім’ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

    1. Усі копії завіряють у ТЦК СП, який приймає документи для виплати одноразової допомоги, після чого у 15-денний термін їх направляють до Департаменту соцзабезпечення Міноборони.

    Спеціальна Комісія з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, отримавши документи, має протягом 30 днів ухвалити рішення про призначення компенсації або про відмову у виплаті.

    1. У  разі схвального рішення документи, розглянуті Комісією, має затвердити міністр оборони України. Лише після цього кошти для виплати компенсації у розмірі 15 млн гривень перерахують на рахунок Командування Сухопутних військ ЗСУ, а уже звідти на рахунки членів сім’ї загиблого через обласні ТЦК СП.

    Якщо членам сім’ї загиблого відмовили виплачувати компенсацію у розмірі 15 млн гривень, то це рішення можна оскаржити у суді. 

    Важливо: строк на звернення за одноразовою грошовою допомогою становить три роки з моменту смерті військового. Компенсація розподілятиметься порівну між кожним членом сім’ї. 

    У разі, якщо тіло загиблого військового не змогли вивезти з окупованих територій, то факт смерті має підтвердити командир військової частини і передати відомості заступнику командира частини по роботі з особовим складом. Останній має виключити загиблого зі списку особового складу військової частини, внести відповідні дані до реєстру та сповістити близьких про його загибель. А потім уже готувати документи про смерть.

    Тобто, головне, щоб обставина смерті була документально затверджена, як мінімум, командиром роти, взводу або командиром частини. У такому випадку свідоцтво про смерть видається ДРАЦСом, але на підставі документів від військової частини, військкомату. Членам сім’ї загиблого захисника необхідно звернутися до ДРАЦСу, щоб отримати свідоцтво про його смерть.

    Якщо ж така інформація не була передана і особа вважається зниклою безвісти, то рідні військового також можуть розраховувати на компенсацію. За таких обставин особу можуть визнати загиблою у судовому порядку. Для отримання грошової допомоги від держави у зв’язку із загибеллю захисника України, який вважається зниклим безвісти, необхідно в порядку окремого провадження звертатися до суду.

    Однак є важливий момент – суд може визнати зниклого безвісти військового загиблим не раніше, ніж через шість місяців з того моменту, коли він зник безвісти у зв’язку з воєнними діями або після двох років від дня закінчення воєнних дій.

    Про зникнення безвісти військового членів його родини також має повідомляти відповідальний за роботу з особовим складом військової частини. З того моменту можна відраховувати 6 місяців, а потім звертатися до суду. Звертатися з документами до військкомату із запитом на отримання одноразової грошової допомоги члени сім’ї можуть тоді, коли отримають рішення суду, що проголошує військового померлим. Таке рішення замінятиме свідоцтво про смерть.

    Крім того, рідні та близькі військових, які вважаються зниклими безвісти та/або перебувають у полоні, мають право отримувати його грошове забезпечення у повному обсязі з моменту зникнення.

    Тобто не тільки ставку, але й додаткове забезпечення, яке, відповідно до постанови Кабміну від 28 лютого №168, становить 100 тисяч гривень на місяць.

    Грошове забезпечення рідні військового можуть отримувати до тих пір, поки його не визнають загиблим у судовому порядку або поки його остаточно не виключать зі списків особового складу військової частини.

     

    30.10.2022

    Що треба знати про статус учасника бойових дій

    Багато захисників зараз боронять нашу державу, але не всі знають як отримати статус учасника бойових дій. Хто є учасниками бойових дій? Які документи необхідно надати, щоб отримати такий статус? Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

    Хто є учасниками бойових дій?

    Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)*

    Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України

    Перелік осіб, що належать до учасників бойових дій, регламентується статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

    Право на отримання статусу учасника бойових дій мають не лише військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та й інші особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

    Які документи необхідно надати, щоб отримати статус учасника бойових дій?

    Для отримання статусу учасника бойових дій необхідні:

    • Доповідна записка командира військової частини, в якій зазначаються псевдонім/позивний особи, часові та просторові показники виконання нею поставленого завдання.
    • Витяг з наказу про залучення особи до виконання завдань руху опору.
    • Витяги з відповідних розпорядчих документів з питань руху опору, що стосуються поставлених завдань, визначених у доповідній записці.
    • За потреби – документ, що підтверджує зв’язок поранення (контузії, каліцтва) з безпосереднім виконанням завдань, виданий відповідною військово-лікарською комісією.

    Захисникам, які в результаті виконання бойових розпоряджень та наказів отримали поранення (контузії, каліцтва), що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань, статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до виконання відповідних завдань.

    Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

    В разі неподання командиром в/ч документів, особа може самостійно звернутися до відповідної комісії. Всі необхідні документи надсилаються рекомендованим листом з повідомленням або подаються особисто.

    Якщо ж в особи відсутні документи для підтвердження статусу учасника УБД, то необхідно звернутись із рапортом до командира військової частини.

    У рапорті необхідно зазначити, що з метою отримання статусу учасника бойових дій особа просить надати необхідні документи.

     

    24.10.2022

    Особливості стягнення аліментів за умов воєнного стану

    Деякі батьки завжди відповідально виконують свої обов’язки щодо матеріального забезпечення дитини, а інші навпаки цілеспрямовано ухиляються від цього. Наразі до законодавства України було внесено чимало змін та доповнень, аби уникнути збільшення кількості боржників зі сплати аліментів.

    Війна – не привід забути про сплату аліментів, але з початком збройної агресії РФ проти України відбулися і певні зміни як у порядку  примусового їх стягнення так і під час добровільної сплати. Так, з прийняттям Верховною Радою Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, Закон України «Про виконавче провадження» було доповнено  рядом положень, пов’язаних із військовою агресію Російської Федерації на території нашої держави. Ці зміни набрали чинності 26 березня 2022 року.

    Але слід зауважити, що питання стягнення аліментів під час війни не зазнало кардинальних змін, окрім виконання рішень на тимчасово окупованих територіях України державою-агресором.

    Відповідно до змін тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

    – припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).

    – із 26 березня 2022 року можливим є проведення відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника лише на виконання рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян РФ, які проживають на території України на законних підставах.

    – забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії РФ, у період такої окупації.
    – за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача – на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

    Розглянемо основні зміни у порядку стягнення аліментів на період дії воєнного стану, які надають  можливість вирішити деякі проблемні питання з цього приводу для громадян :

    – Нотаріальний договір: а) працюють не всі нотаріуси; б) нотаріус має право оформляти аліментний договір на звичайному аркуші паперу (з дотриманням низки правил), а не лише на спеціальному бланку.

    – Звернення до суду з питання стягнення аліментів: бойові дії та тимчасова окупація перешкоджають здійсненню правосуддя на деяких територіях, тому територіальна підсудність окремих судів тимчасово змінилася. Щоб правильно визначити, до якого суду звертатись, необхідно знайти відповідь на це юридичне питання на сайті Верховного суду: https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/

    Наразі багато чоловіків були мобілізовані і захищають нашу землю від окупантів. В зв’язку з цим дуже розповсюдженим стало питання матерів малолітніх і неповнолітніх діточок, а чи можливо  стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України. З цього приводу законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено. Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

    Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

     

    20.10.2022

    Чи можна отримати паспорт громадянина України закордоном

    Повномасштабна війна в державі спонукала багатьох українців покинути Батьківщину і налагоджувати життя закордоном. Лише наявність паспорта, основного документа, який засвідчує безпосередній зв’язок особи з країною, надає можливість отримати відповідні пільги від  іноземних держав як для біженців, так і для осіб, які потребують  тимчасового захисту. У випадку втрати паспорта на території іноземної держави чи його відсутності, українське законодавство надає можливість його отримання в іншій країни.

    Відповідна можливість затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України».

    Порядок отримання паспортів у разі, якщо особа перебуває на території іншої держави

    Щоб оформити потрібний документ, перш за все, варто звернутися до відокремленого підрозділу ДП «Документ» в країні, якій перебуваєте. Для цього необхідно зареєструватися на сайті установи. Перелік підрозділів в іноземних країнах (філій, представництв) відповідної установи визначатимуться Державною міграційною службою за погодженням Міністерства закордонних справ.

    Щоб оформити ID-картку особам, які досягли 14-річного віку, потрібно мати такі документи:

    • свідоцтво про народження;
    • паспорти обох батьків або одного з них;
    • за наявності довідку про реєстрацію місця проживання (Форма-13) та ідентифікаційний номер.

    Повнолітнім українцям необхідно мати:

    • український паспорт;
    • ідентифікаційний номер;
    • за наявності свідоцтво про шлюб чи його розірвання або виданий у іноземній державі документ, який підтверджує шлюб.

    Щоб зробити закордонний паспорт за кордоном для дітей до 14 років, потрібні:

    • присутність одного з батьків з паспортом громадянина України;
    • попередній закордонний паспорт дитини (при наявності);
    • свідоцтво про народження дитини або виданий за кордоном документ, перекладений українською мовою;
    • квитанція про сплату адміністративного збору.

    Повнолітнім потрібно мати:

    • паспорт громадянина України;
    • ідентифікаційний код;
    • попередній закордонний паспорт (при наявності);
    • квитанцію про сплату адміністративного збору.

    Варто зазначити, що у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість викраденого особа додатково подає документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентними органами держави, в якій викрадено такі документи, що підтверджує факт звернення особи з приводу його викрадення, з перекладом на державну мову та засвідчений в установленому порядку.

    Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюються у строки, встановлені законодавством, та видаються у строк до трьох місяців з дня прийняття відповідного рішення для їх оформлення. За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) паспорта громадянина України для виїзду за кордон справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, що визначені законодавством.

    Строк зберігання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон становить два роки з дня його оформлення. Зазначений строк не включає строк дії воєнного стану в Україні або установленого на території України Кабінетом Міністрів України карантину. У разі неотримання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон після закінчення строку зберігання такий паспорт знищується в установленому законодавством порядку.

    Які зміни передбачає цей нормативний документ

    На сьогоднішній день, отримати внутрішній паспорт громадянина  України та закордонний паспорт в підрозділах ДП «Документ» можна лише в Польщі. Оскільки, відповідний проект уряд планує повноцінно запустити впродовж наступних двох років і повний перелік держав, де можна буде отримати паспорт громадянина України, буде сформований поступово.

    Довідково. Прийнята постанова посилається на наступні нормативно правові акти: Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон”. Відповідний нормативні положення зберігаються як при подачі документів на території України, так і за її межами.

     

    16.10.2022

     Оплата комунальних послуг співвласниками житла

    Законодавство України, а саме стаття 360 Цивільного Кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

    Однак власники не завжди знаходять спільну мову в плані утримання житла, що належить їм. У тому числі й оплату комунальних послуг. У кожному випадку причини різні. Якщо не вдається домовитися, тягар утримання житла лягає на когось одного або зростають борги. А борги приносять проблеми чергові проблеми.

    Багато співвласників платять свою частину вважаючи, що таким чином вирішують цю проблему принаймні для себе. Однак це не так. Якщо на квартиру оформлено один особовий рахунок, то часткова оплата комуналки не позбавляє боргу зовсім.

    Про поділ особового рахунку між співвласниками

    Необхідно поділити особові рахунки звернувшись до відповідних постачальників послуг. Якщо інші співвласники власники не платить за квартиру, насамперед потрібно розділити особовий рахунок. Адже, саме тому на кого оформлений  особовий рахунок, адресуються квитанції. Усі санкції  будуть адресуватися власнику, на кого оформлено особовий рахунок, а не всім співмешканцям. Особовий рахунок оформляється на того власника, з ким укладено договір про надання тієї чи іншої житлово-комунальної послуги, даний договір, як правило, укладається з одним із власників.

    Важливо! Для поділу рахунків необхідно звернутися до кожного виконавця комунальних послуг, з ким укладено договори.

    Про поділ особового рахунку у судовому порядку

    У разі відмови постачальників комунальних послуг, необхідно розділити особові рахунки в судовому порядку. У разі якщо ви належите до категорії осіб які мають право на безоплатну вторинну допомогу, (стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» ), можете звернутись до центрів та бюро безоплатної правової допомоги у вашому населеному пункті, для допомоги у підготовці позову про примусовий поділ особових рахунків та представництва ваших інтересів в суді.

    Вирішення суперечок між співвласниками щодо користування житлом

    У разі, коли між співвласниками виникають суперечки не тільки щодо утримання житла, а й щодо користування ним, то необхідно в судовому порядку визначити порядок користування таким житлом.

    Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку, або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

    Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц.

     

    12.10.2022

    Розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника землі

    Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

    Відповідно до чинного законодавства, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди землі. До закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку, коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

    Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря.

     Повідомлення повинно містити:

    • кадастровий номер, місце розташування та площа земельної ділянки;
    • прізвище, ім’я, по батькові нового власника;
    • адреса місця проживання нового власника;
    • платіжні реквізити, якщо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

    Повідомлення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

    Успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов’язки, що виникли у спадкодавця за договором.

    Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору, новий власник землі має надати орендарю копію свідоцтва про право на спадщину, копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, копію державного акта або виписку з Державного земельного кадастру, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності.

    Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

     Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

     За згодою сторін:

    • У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.
    • У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

    За рішенням суду:

    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»;
    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
    • у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
    • на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

     

    10.10.2022

    Коли фермер зможе купити землю, якою постійно користується

    Частина земель сільськогосподарського призначення, які входять до  державної або комунальної власності, перебувають у постійному користуванні фермерів. З відкриттям ринку земель постало питання – чи зможуть постійні користувачі землі викупити такі земельні ділянки.

    Верховна Рада України внесла зміни до Земельного кодексу України. Ці зміни (п. 6-1 Перехідних положень Земельного кодексу) передбачили право фермерів викуповувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної та комунальної власності, які перебувають у них в постійному користуванні.  Окрім того  джерелами доходів Державного та місцевого бюджетів тепер можуть бути й доходи від продажу земель сільськогосподарського призначення.

    П. 6-1 Прикінцевих положень Земельного кодексу України звучить так:

    «Громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років з рівним річним платежем за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту».

    Тобто у таких випадках продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності НЕ забороняється. Земля може бути продана у розстрочку до 10 років. Право власності переходить після першого платежа. І стосується це тих користувачів, які переоформили право оренди до 18.02.2016.

    Право викупу на таких умовах також належить громадянам України – спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

    Якщо вищезазначені суб’єкти не викуплять земельні ділянки, то за ними зберігаються права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності.

    Тож Наказом Міністерства фінансів України від 10.05.2022р. №135 «Про внесення змін до Класифікації доходів бюджету»   було Доповнено Класифікацію доходів бюджету новими позиціями, а саме «код 33010500 – Кошти від викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, передбачених пунктом 6і розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.». Підстави – Закон України від 15 лютого 2022 року № 2042-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» та Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-20#Text

    Таким чином, завдяки усім прийнятим змінам розблоковано викуп земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фермерів. Законодавством також передбачено, що 90% коштів від продажу земельних ділянок зараховуватимуться до бюджетів територіальних громад, а 10% – до Державного бюджету. Завдяки внесеним змінам проблема викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення вирішена!

    Нагадуємо, що до 2024 року викуп земельних ділянок можуть здійснювати тільки фізичні особи і в обсягах не більше 100 га в одні руки. З 1 січня 2024 року поряд з фізичними особами землю зможуть купувати також юридичні особи, створені та зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України, держава та/або територіальні громади. При цьому розмір придбаної землі не може становити більше ніж  10 тис. га.

    В умовах воєнного стану нотаріальні дії проводяться виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна .

     

    04.10.2022

    Процедура зняття особи з реєстрації місця проживання

    На сьогоднішній день процедура зняття особи з реєстрації місця проживання досить складна.

    Зняття з реєстрації місця проживання проводиться:

    1. за заявою особи;
    2. за заявою особи про виїзд на постійне місце проживання;
    3. за заявою іноземця чи особи без громадянства на підставі документу, термін дії якого закінчився;
    4. за заявою власника житла;
    5. за заявою служби у справах дітей при усиновленні.

    Шляхи врегулювання цього питання існують два: позасудовий та судовий.

    Перший етап зняття особи з місця реєстрації це напевно найлегший та найшвидший шлях – за добровільною згодою особи, яка не заперечує на зняття її з реєстрації місця проживання у вашому житловому приміщенні. У цьому випадку особа повинна подати заяву до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради та або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення.

    Якщо особа відмовляється від зняття з місця реєстрації, в такому випадку власник житла (господар) може самостійно зняти з місця реєстрації, у разі якщо має відповідні документи особи, це паспорт, ідентифікаційний код.

    Слід зауважити, що особа, яку без її згоди було знято з реєстрації місця проживання, може звернутись до суду. Тому, позасудовий порядок зняття з реєстрації місця проживання не забезпечує стовідсоткову гарантію.

    Також, якщо подати заяву про зняття із зареєстрованого місця проживання особа може ще в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (портал Дія). Але у зв’язку з воєнною ситуацією в Україні на даний час він тимчасово не працює.

    Щодо іншого шляху вирішення питання зняття особи з місця реєстрації – судового.

    Перш за все можна сказати, що правила зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Тому перед тим як звернутись до суду власнику житла потрібно зібрати пакет документів це:

    1. Позовна заява;
    2. Копію паспорта;
    3. Копія ідентифікаційного коду;
    4. Документ, що засвідчує право власності на житло;
    5. Копія технічного паспорту на житло;
    6. Сплатити судовий збір.

    На підставі судового рішення, яке набрало законної сили, власник житла звертається до центру з надання адміністративних послуг або до органу, який займається цим питанням по місцю прописки.

    Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод вже примусово на основі рішення суду.

     

    01.10.2022

    Як діяти, куди звертатися, коли вас затопили сусіди?

    Якщо ваше помешкання затопили сусіди, добровільно відшкодовувати матеріальні збитки вони не хочуть, то що робити в такому випадку? 

    Дане питання регулюється Цивільним кодексом України, Цивільно- процесуальним кодексом України, Житловим кодексом, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

    Якщо сусіди не бажають добровільно відшкодувати матеріальну шкоду у зв’язку із затопленням квартири, то потрібно звертатися до суду. За загальним правилом, позов до фізичної особи пред’являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

    Крім того, позов про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, може пред’являтися за місцем заподіяння шкоди. Для прикладу, якщо заподіяння шкоди сталось у Тернополі і сусіди проживають також у Тернополі, тому звертатись потрібно із позовом «Про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири» у Тернопільський міськрайонний суд.

    Разом з тим, щоб можна було відшкодувати матеріальну шкоду у судовому порядку, яка завдана внаслідок залиття квартири, необхідно зафіксувати факт залиття помешкання. Для цього потрібно звернутися до балансоутримувача (ЖЕК або ОСББ) для того, щоб відповідна комісія склала акт про залиття квартири, у якому має бути зазначено характер затоплення, його причини, завдана шкода, перелік пошкоджених речей, обсяги необхідного ремонту. Звернення-заявку варто подати письмово і зберігати другий примірник у себе. Рекомендуємо зафіксувати пошкодження, завдані внаслідок залиття квартири на фото чи відео.

    Також, у суді потрібно підтвердити фактичний розмір понесених збитків. Для цього слід звернутись до відповідної експертної установи або експерта з проханням провести будівельно-технічне експертне дослідження, за результатами якого можна визначити причини та розмір шкоди, котра завдана залиттям квартири. Експерт надасть кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири або звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно проводити, а також висновок про оцінку майна, що в подальшому можна долучити до справи.

    Водночас пропонуємо скористатися процедурою медіації. Медіація – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

    Якщо сторони конфлікту погоджуються на медіацію і добровільно доходять згоди під час медіації щодо суми, порядку відшкодування завданої шкоди при залитті квартири, можна заключити медіаційну угоду (договір) про відшкодування збитків. Угода може укладатися в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

    Отже, якщо сусіди добровільно не бажають відшкодувати завданих збитків, потрібно звертатися до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири.  

    Переглядів 54603 Останнє редагування Понеділок, 14 серпня 2023 12:33
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Володимир-Волинська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Володимир-Волинській райдержадміністрації.
    Адреса: 44700, м.Володимир-Волинський, вул. Небесної Сотні, 3, т.24467, E-mail: post@vvadm.gov.ua
    © 2014 vvadm.gov.ua