24 лютого 2022 року розділило сучасну українську історію на «До» та «Після».

У часі «До» було відносно мирне життя для більшості населення України, звичний ритм, щоденні новини з політичної, економічної та суспільної сфери через які проривались тривожні – «Про ситуацію в зоні проведення АТО/ООС». Вони сприймались відсторонено, знеособлено – особливо для тих, рідні яких не перебували в лавах ЗСУ.

Все змінилося вмить із настанням «Після»…

Вранці 24 лютого росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Фраза, яка вміщає в собі найбільшу трагедію в Європі після закінчення Другої світової війни – одна держава вирішила, що має право шляхом прямої неспровокованої агресії окупувати територію іншої, застосовувати різні види важкого озброєння для ударів по немілітарних об'єктах і проводити політику цілеспрямованого етноциду, коли представників певної нації свідомо й цілеспрямовано знищують.

З їх точки зору, ми були винуватцями, бо, відрізняючись від них світоглядно, прагнули приєднатись до спільноти вільних і демократичних країн, розірвати зв'язки з ординсько-московітсько-російсько-радянсько-путінською імперією, що сповідує шовіністично-тоталітарні деспотичні цінності, та стати на шлях сталого розвитку українського суспільства.

Ми розривали зв'язки з бувшою імперією, яка, агонізуючи, хотіла завадити нам це зробити.

Але ефект від агресії для ворога був неочікувано зворотній.

Після 24 лютого більшість українців, що за інерцією жила в системі  умовних «пострадянських» цінностей, почала швидко викристалізуватись у єдину політично згуртовану українську націю зі спільними цінностями, усвідомленнями важливості національної ідеї, історії, самоідентифікації.

Цей процес важкий, болісний – але необхідний для народу, який хоче здобути своє краще майбутнє, а не загубитись на сторінках історії.

Також більшість громадян усвідомила, нарешті, що війна розпочалась раніше – 20 лютого 2014 року із вторгненням в український Крим, продовжилась агресією на Донбасі, а в лютому 2024 року відбувся новий етап, широкомасштабне вторгнення.

Після Революції Гідності, скориставшись нашою слабкістю в постреволюційний перехідний період, росія анексувала Крим, намагаючись переконати й нас, і весь світ, що має право на цю територію. Але їй це не вдалося.

Світ не визнав це загарбання, як пізніше не визнав квазіреспубліки, створені росіянами у частині Донецької та Луганської областей і їх «входження до складу російської федерації», а з початком вторгнення – і «приєднання» тимчасово окупованих територій до країни-агресора.

З 24 лютого 2022 року ми не лише змінились і стали єдиними та сильнішими. До нашого серця ввійшли поняття віри, надії і вдячності.

Надії на краще, на новий день, на майбутнє, що зійде над нашою землею як сонце, розсіюючи темряву тривог та негараздів.

Вдячності нашим захисникам, які ціною свого життя відстояли незалежність і свободу нашої країни та продовжують визволення українських територій.

І Віри! Віри в нашу Перемогу, в звільнення і повернення тимчасово окупованих територій – від Криму до Луганська, й настання мирного життя та кращого майбутнього для прийдешніх поколінь українців.

Єднаймося! Задля Перемоги! Задля України! Задля майбутнього!

Слава Україні!