Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Слід зазначити, що виконавче провадження є завершальною стадією судочинства і державними виконавцями здійснюються виконавчі дії в межах наданих їм повноважень, і, лише у порядок і спосіб, визначені цим рішенням. У процесі виконання рішень, досить частим явищем є виникнення конфліктів між учасниками виконавчого провадження, зокрема, при виселенні боржника.
Статтею 78 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено компетенцію державного виконавця під час виконання рішень про виселення боржника, зокрема частиною 4 статті 78 Закону передбачено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення – (тобто після п’ятнадцяти днів). У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово, при цьому державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Слід зазначити, що відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов’язаних з цим витрат на боржника.
У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов’язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов’язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку не витребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок виконання рішення про виселення боржника. Враховуючи вищезазначене та вимоги положень статті 47 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», виселення боржника відбувається на підставі відповідного рішення суду та згідно з нормами чинного законодавства.
Старший державний виконавець Б.В. Колєснік
