Законами України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та “ Про недержавне пенсійне забезпечення”, які набули чинності з 1 січня 2004 року, в Україні сформовано трирівневу систему пенсійного забезпечення. На сьогодні основним видом пенсійного забезпечення є солідарне загальнообов”язкове державне пенсійне страхування (I рівень), розпочата робота над впровадженням накопичувальної системи (II рівень) і в окремих галузях створено добровільні недержавні пенсійні фонди (III рівень).
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачено запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Що собою являє накопичувальна система пенсійного забезпечення? Загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування стануть особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більше як 35 років та які сплачують / за яких сплачуються внески до накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відрахування до накопичувальної системи передбачаються на рівні від 2 до 7% з поступовим (на 1% на рік) покроковим збільшенням відсотка відрахувань бази нарахування єдиного внеску і подальшої сплати в зазначеному розмірі.
Тобто щомісяця на індивідуальний пенсійний рахунок працівника буде відраховуватись сума від заробітної плати, яка становитиме 2% з року запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення з поступовим (на 1% на рік) покроковим збільшенням відсотка відрахувань до досягнення 7% і подальшої сплати в зазначеному розмірі.
Внески будуть мати персоніфікований характер. Кошти, які будуть нараховуватися на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки громадян, будуть їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.
Відповідно до ч.3 ст. 56 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі смерті учасника накопичувальної системи пенсійного страхування до досягнення ним віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, належні йому пенсійні кошти накопичувальної системи пенсійного страхування успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Виплати з Накопичувального фонду проводитимуться додатково до виплат із солідарної системи.
Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Все це повинне сприяти загальному економічному зростанню країни.
Отже, підіб’ємо підсумки вищесказаного :
- дата запровадження – внески почнуть сплачуватись на другий рівень з 1 січня того року, коли буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України;
- учасники – особи, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до другого рівня виповнилося не більше 35 років;
- тариф внесків – у перший рік запровадження внесків працівники будуть сплачувати до другого рівня 2 % заробітної плати із збільшенням кожного наступного року на 1 % до досягнення 7 %;
- ведення обліку – протягом перших двох років запровадження сплати внесків до другого рівня Пенсійний фонд України буде адміністратором всіх платників внесків до другого рівня;
Починаючи з третього року функціонування системи, учасники зможуть спрямовувати внески до недержавного пенсійного фонду (НПФ) за власним вибором, який буде здійснювати для них облік.
Запровадження обов’язкової накопичувальної складової пенсійної системи дасть змогу:
- посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи;
- зменшити «податкове ярмо» на фонд оплати праці роботодавців;
- успадковувати кошти, внесені та обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку в Накопичувальному фонді, спадкоємцями застрахованої особи;
- створити „цілюще джерело” інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
- розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнями пенсійної системи, тим самим застрахувавши майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій, економічних процесів в державі.
Насамкінець хотілось би зазначити, що кожен громадянин, незважаючи на свій вік, фах, освіту, посаду, повинен зрозуміти, що пенсійні виплати залежать тільки від нього самого. Скільки коштів заощадить людина за свій вік – стільки і буде мати на старість. Від її власних внесків буде залежати і її забезпечення в старості. Кожен повинен подбати про себе, і чим більше людей якнайшвидше зрозуміють це, тим успішніше буде впровадження накопичувального рівня пенсійного забезпечення.
Головний спеціаліст - юрисконсульт Ю.Горщарук
управління Пенсійного фонду України
в Ратнівському районі
