Шановні волиняни! Голодомор, як геноцид проти українського народу, тричі прокотився жахливим смерчем територією України. Трагічні події 1932-1933 років назавжди залишили гіркий відбиток на скрижалях історії, який і досі болить! Спогади втрачених років, які забрали у безвість людські страждання та біль, до останнього подиху залишатимуться у пам’яті тих небагатьох, хто вижив. Нині цих людей, як поодиноких колосків на серпневому полі після зливи, – майже не залишилось, а ті, що й понині живуть поруч із нами, воліли б ніколи не згадувати пережите…
Тож щороку, у четверту неділю листопада, в оселях українців з’являются свічки пам’яті та скорботи, аби вкотре пом’янути мільйони загублених душ. Колись, усі ці люди, як і ми з вами, мріяли, любили, будували плани на майбутнє та найголовніше – хотіли жити. Але в одну мить обірвалося все…
«Це вже не горе, а надгоре, надвідчай, це антижиття. Щось ніби замогильне. Де вже ні крихти надії, жодного промінчика світла», – так описував жах Голодомору український письменник та громадський діяч Олесь Гончар.
Чимало безневинних життів забрала безжалісна тоталітарна машина, в тому числі й талановитих українських майстрів слова. А ті, яким дивом вдалося залишитися в живих, – Анатолій Дімаров, Василь Барка, Дмитро Білоус, Іван Світличний, Олекса Тихий, – намагалися розповісти якомога ширшому загалу жахливу правду. За що їм – низький уклін від усіх українців.
Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у сьогоденні. І наш святий обов’язок – закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів та сестер, зробити все можливе, аби вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Цей день має об’єднати у великій скорботі усіх нас, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання. Адже й по нині не заростає дорога до місць, де знайшли спочинок наші діди і прадіди. У багатьох населених пунктах, зокрема й на Волині, споруджені пам’ятні меморіали, знаки жертвам Голодомору.
Тож у спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Нехай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння!
Україна пам’ятає… Волинь пам’ятає….
Вічна пам’ять невинним жертвам Голодомору!
З повагою голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик.
