Спортсмени-паралімпійці, й волиняни зокрема, – гордість всієї України. Вони, як ніхто інший, своїми здобутками щоразу доводять не лише любов до обраної справи та до батьківщини, а власну ідентичність, міцність, та колосальний душевний стрижень. Вони, а також громадські діячі, діячі культури й представники інших сфер діяльності з неповносправних – приклад того, як випробування гартують, а не ламають. Принагідно хочу згадати легендарного Ніка Вуйчича – чоловіка, котрий, не маючи ні рук, ні ніг, об’їздив з власними мотиваційними лекціями всю земну кулю й спільно з українськими парламентарями під куполом Верховної Ради молився за Україну.
Звісно, не кожен, кому волею долі судилося жити з обмеженими можливостями, здатен демонструвати таку силу волі й духу. А відтак, у справі допомоги таким людям надзвичайно важлива роль держави й суспільства загалом. Від того, як ми ставимося до тих, кому складно, залежить рівень цивілізованості суспільства. Становище неповносправних – своєрідний лакмусовий папірець. Тому закликаю волинську громаду не бути байдужою до людей з особливими потребами й пам’ятати про них щодня, а не згадувати з нагоди Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями. Їм не потрібно чогось особливого, лише можливість жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе його частиною. І завдання влади зробити для цього максимально.
Переконаний, що кроки офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, були не марними або ж формальними. Нині проблеми людей з особливими потребами переведено в площину активних практичних рішень. Щиро дякую усім, хто працює з тими, кому потрібна особлива підтримка, хто вболіває, відстоює їхні інтереси та допомагає долати труднощі життя.
Нині питання захисту неповносправних, забезпечення їх прав надзвичайно актуальні в контексті подій на Сході держави. Особливої уваги потребують наші захисники, які жертвують власним здоров’ям, захищаючи рідну землю від ворога. Для них однаково важлива і підтримка держави, і тепле людське «спасибі».
Тож у день людей з обмеженими можливостями ще раз звертаюся до кожного волинянина з проханням проявити розуміння, одначе не як разову акцію, а щодня, бути добрими один до одного. Кажуть, прохання про допомогу – ще й ознака сили. А здатність допомогти – ознака душі! Здоров’я усім, міцності й сили духу!
З повагою голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.