Ставлення до дітей є певним показником духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства. Погане поводження з дітьми виникло дуже давно і залишило в історії страшні сторінки, починаючи від інфантициду та каліцтва дітей до складних дериваційних колізій. Як свідчать дослідження Ю.В.Согомонова, С.Гессена, Е.Бормана, Ф.Аріяла, І.Лангера та ін., які опрацювали епос багатьох народів, матеріали Біблії, історичні сказання, процес виховання здавна базувався на поклонінні дорослим, їх безумовній авторитарності. Особливо яскраво вираженого безжального характеру набуло ставлення до дітей в епоху Середньовіччя. В той час обов’язки дітей перед батьками мали, за звичай, пріорітет перед батьківськими обов’язками, про що свідчать середньовічні правила поведінки. На дітей переносилась провина і за гріхи батьків. Батьки не рахувалися з силами і станом здоров’я дітей, особливостями їх харчування, одягом. Відмова від дітей, здавання їх в найми, продаж в кабалу і навіть інфантицид були не рідкісними явищами. У 18 столітті припустимою мірою дисциплінарного впливу визнавалось таке покарання, коли тримали дитину в холодній воді до посиніння, сікли різками до першої крові тощо. Загалом ставлення дорослих до дітей характеризувалось відсутністю, а точніше, слабкою розвиненістю інтимного емоційного зв’язку між батьками та дітьми в давні і середні віки. Батьківська любов і любов до батьків не були необхідними ні для існування сім’ї, ні для «врівноваженості» відносин всередині неї. При цьому батьківська любов зовсім не виключала, а передбачала тілесні покарання.
Сімейне насильство над дітьми стало викликати заклопотаність в суспільстві тільки починаючи з 19 століття внаслідок загального розвитку емансипації індивідів. Процеси витіснення репресивної релігійної і світської моралі, психологічна революція, що створила уявлення про права кожного індивіда незалежно від віку, статі та інших особливостей, на щастя, затвердили уявлення про нетерпимість жорстокого поводження в сім’ї як по відношенню до дорослих її членів, так і по відношенню до дітей.
Насильство (за визначенням Луіса Аларкона, фахівця з питань домашнього насильства, Польща) - це дії, які робить одна або кілька осіб і які:
- чиняться навмисно і спрямовані на досягнення певної цілі;
- спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;
- порушують права і свободи цієї особи;
- унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні, матеріальні тощо).
Розглянемо Закон України вiд 15.11.2001 № 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї». Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Згідно цього Закону ( стаття1)
- насильство в сім’ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю;
- фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
- сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;
- психологічне насильство в сім’ї - насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;
- економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я;
- жертва насильства в сім’ї - член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї; попередження насильства в сім’ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.
Прояви насильницького і жорстокого ставлення дорослих до дітей в межах сучасної родинної спільноти зумовлені етноісторичними традиціями, соціально-економічними проблемами українського суспільства, психологічними і педагогічними причинами, а тому викорінення жахливих явищ потребує мобілізації та координації зусиль державних правоохоронних, освітніх органів, соціальних служб, громадських організацій, засобів масових інформацій. Боротьба з поганим поводженням з дітьми повинна вестися одночасно по двох лініях: профілактика та терапія.
В поняття профілактики входить створення таких елементів у суспільстві, які підтримують можливість дітей рости й бути особистостями, вільно думати й діяти згідно з мораллю. А це міцна сім’я. Перше, що бачать діти, - це дім. Наступне – школа. Коли у цих двох спільнотах панують пристойність, чистота, моральність та демократизм, то діти, які мають природжену здатність ідентифікувати себе з дорослими, діють так само, поєднуючи всі найкращі риси цих спільнот.
Пригадаємо мудрі слова С.Соловейченка: «Щоб дитини виросла природно доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов’язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.»
Головний спеціаліст Ратнівського
районного управління юстиції О. І. Оксенюк
