Неправомірна вигода
18 травня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією».
Згідно з цим Законом всі корупційні правопорушення, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди, віднесені до числа злочинів. Крім того, замінений термін "хабар" поняттям "неправомірна вигода".
Із Кодексу України про адміністративні правопорушення виключені статті 172-2 (порушення обмежень щодовикористання службового становища) і 172-3 (пропозиція або надання неправомірної вигоди).
Закон передбачає криміналізацію всіх елементів активного і пасивного хабарництва, у тому числі обіцянку неправомірної вигоди, а також встановлення кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди.
У Кримінальному кодексі України ст. 354 викладена у новій редакції і вона, серед іншого, передбачає відповідальність за підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою.
Це є новацію Кримінального кодексу. Стаття має 4 частини. Частини 2- 4 передбачають відповідальність у разі вчинення злочину повторно або в групі осіб, відповідальність працівників підприємств, установ та організацій, що не є службовими особами, їх відповідальність за вчинення злочину повторно, в групі осіб чи поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
Законодавець визначив поняття неправомірної вигоди для відповідаль-ності за цією статтею. Такою є грошові кошти чи інше майно, переваги пільги, послуги, що перевищують 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.
Кримінальна відповідальність за цією статтею передбачена від штрафу у розмірі від 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до позбавлення волі на строк до 3 років.
У ст.ст. 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно правової форми), 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), 368-2 (незаконне збагачення), 368-3 (комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), 368-4 (підкуп особи, яка надає публічні послуги), 369 (пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі), 369-2 (зловживання впливом) та 370 (провокація підкупу) КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
За пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення або не вчинення нею тої чи іншої дії в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, встановлюється покарання у вигляді штрафу від 250 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, обмеження волі на строк до 2 років (ч.1 ст. 369КК ).
За надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди санкції більш суворі. І вони залежать, зокрема, від повторності вчинення злочину, вчинення злочину в групі, відповідального становища службової особи, розміру вигоди.
Міри покарання за ці злочини передбачені від штрафу в розмірі від 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна ( ч.ч. 2-5 ст. 369 КК).
За прийняття посадовою особою пропозиції неправомірної вигоди встановлюєься покарання у вигляді штрафу від 750 до 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років (ч.1 ст. 368 КК).
Отримання неправомірної вигоди службовою особою з використанням наданої їй влади чи службового становища в залежності відвідповідального становища службової особи, розміру вигоди карається штрафом від 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та конфіскацією майна (ч.ч. 2-5 ст. 368 КК).
Зокрема, позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна передбачене за отримання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, або отримання такої вигоди службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається вигода, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (один неоподаткований мінімум складає 17 грн.).
Крім того, Закон розширює межі застосування диспозицій корупційних правопорушень таким чином, щоб відповідні положення стосувалися випадків, коли корупційна дія відбувається в інтересах третьої сторони; встановлення більш жорстких, порівняно з існуючими, санкцій за корупційні діяння в публічній сфері; усунення ризику зловживання інститутом дійового каяття, шляхом введення додаткових обов'язкових умов для можливого звільнення від відповідальності за корупцію (впровадження обов'язкового поєднання двох чинників - здирство і добровільне інформування органу досудового розслідування, тоді як раніше для такого звільнення було достатньо будь-який з цих двох умов).
Цим Законом внесені зміни і у Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Зокрема, в ньому закріплене поняття неправомірної вигоди, якою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав, більш чітко сформульовані умови відповідальності посадових осіб та працівників юридичних осіб у разі одержання ними неправомірної вигоди і фізичних осіб у разі одержання від них посадовими особами неправомірної вигоди.
09 червня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики», яким внесені суттєві зміни у Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» та інші нормативно - правові акти.
Більше всього зміни стосуються Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Зокрема, в абзаці 3 частини 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» значно розширено круг осіб, які вважаються близьким особами.
На відміну від старої редакції згідно нового Закону до близьких осіб віднесено пасинка і падчерку, прадіда і прабабу, правнука і правнучку, опікуна і піклувальника, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням.
Якщо у старій редакції Закону конфлікт інтересів визначався як - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваження, наявність якої може вплинути на обєктивність або упередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень, то зараз конфлікт інтересів це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на обєктивність або упередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.
Як видно, поняття конфлікт інтересів включає в себе і конфлікт близьких посадовій особі осіб.
Законом до кругу членів сімї включені повнолітні батьки.
У новому Законі визначене нове поняття «субєкти декларування». Ними є особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 Закону, які зобовязані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру.
З субєктів відповідальності за корупційні правопорушення виключені особи «рядового складу органів та підрозділів цивільного захисту» та «військовослужбовці строкової військової служби».
Субєктами відповідальності визначені посадові особи юридичних осіб пуб-лічного права, які не зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону, хоч вони не одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. Раніше отримання такої зарплати було однією із умов відповідальності за корупційні правопорушення.
З органів, які є спеціально уповноваженими субєктами у сфері протидії ко-рупції виключені податкова міліція, військова служба правопорядку у Збройних Силах України та підрозділи внутрішньої безпеки митних органів.
Пункт 1 частини 1 ст.7 (стосується обмеження щодо сумісництва та суміще-ння з іншими видами діяльності) доповнений словами «або підприємницькою діяльністю».
Пунктом 2 частини 1ст. 7 заборонене входження осіб, зазначених у пунктах 1-3 частини першої ст. 4 Закону, крім раніше перерахованих органів ще і до «інших виконавчих чи контрольних» органів підприємств або організацій.
Змінами до Закону обмежена робота близьких осіб ( ст. 9 обмеження щодо роботи близьких осіб), які працюють у районних центрах у сільській місцевості. Раніше цього не було.
Змінами до Закону обмежена робота близьких осіб в галузі освіти, науки, культури, охорони здоровя, фізичної культури та спорту, соціального захисту, що працюють у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування.
Виключений пункт 5 частини 1ст.9 Закону щодо права близьких осіб на роботу у інших випадках, передбачених законом.
Законом заборонено особам, які звільнилися з посад або припинили діяль-ність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст. 10) протягом року укладати трудові договори із фізичними особами підприємцями при таких же умовах як з підприємствами, організаціями, установами.
Зміни, внесені у ст. 11 Закону щодо спеціальної перевірки при прийомі на роботу.
Зокрема, частина 1 цієї статті доповнена абзацами 4 та 5 такого змісту:
Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.
Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів.
Частина 3 ст. 11 викладена у такій редакції «Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади у строк, що не перевищує п”ятнадцяти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки.
У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.
Порядок проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.
У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п”яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.
У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.
У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.
Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду може бути оскаржено до суду".
Зміни у ст. 12 Закону ( Фінансовий контроль).
Зокрема, абзац 2 частини 1 доповнений реченнями такого змісту: "Суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов”язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов”язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов”язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов”язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов”язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом";
У частині другій слова "керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування" замінити словами "перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів-керівників апаратів, керівників інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх заступників, членів колегіальних державних органів (комісій, рад), сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її утворення), районної, обласної ради та їх заступників, керівників виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та їх заступників, секретаря сільської, селищної, міської ради підлягають опри людненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування. Відповідні відомості, розміщенні на офіційних веб-сайтах державних органів та органів місцевого самоврядування, оприлюднюються на термін не менше одного року";
Частина 2 статті доповнена абзацом другим такого змісту: "Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об”єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають".
Змінами до Закону зобов”язано повідомляти про відкриття валютного рахунку у банку податкову службу не тільки декларанта, але і членів його сімї.
Зміною до ст. 14 Закону (урегулювання конфлікту інтересів) особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4, зобов”язані у письмовій формі повідомляти безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів (раніше був тільки обов”язок повідомляти, а форма не була передбачена).
Стаття 15 Закону (антикорупційна експертиза нормативно-правових актів) викладена у новій редакції:
1. З метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.
Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції України.
2. Антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією.
3. Обов”язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Результати антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта підлягають обов”язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.
4. Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України згідно із щорічним планом, що затверджується Міністерством юстиції України, у таких сферах:
1) прав та свобод людини і громадянина;
2) повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
3) надання адміністративних послуг;
4) розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) конкурсних (тендерних) процедур.
Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів державних органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації.
5. Результати антикорупційної експертизи у разі виявлення факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, підлягають обов’язковому оприлюдненню.
6. Результати антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають обов’язковому розгляду суб’єктом їх видання (прийняття).
7. За ініціативою фізичних осіб, громадських обєднань, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів.
Проведення громадської антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, а також оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, громадських обєднань, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством".
Доповнення ст. 20 закону (Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції) частиною 3 спрямоване на належний захист таких осіб.
Частина 3 цієї статті викладена у такій редакції «Особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв”язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою".
Стаття 21 Закону має нову назву « Види відповідальності та систематизація відомостей про корупційні правопорушення».
Частина 2 статті викладена в новій редакції «Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, крім відомостей про особовий склад органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що форм
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за корупційне правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до Міністерства юстиції України від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації, посадові особи яких є субєктами відповідальності за корупційні правопорушення, електронної та завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення";
Дана стаття доповнена частиною 3 такого змісту «Інформація з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, про внесення відомостей про особу до зазначеного Реєстру або про відсутність відомостей про таку особу подається:
- на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, повязаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
- на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;
- під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв”язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення;
- у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.
Доповнена вона і частиною 4 такого змісту «Міністерство юстиції України забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення:
1) прізвище, ім’я, по батькові;
2) місце роботи, посада на час вчинення корупційного правопорушення;
3) склад корупційного правопорушення;
4) вид покарання (стягнення);
5) спосіб вчинення дисциплінарного проступку;
6) вид дисциплінарного стягнення.
Таким чином, дане положення відкриває вільний доступ до даних Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Абзац 1 частинаст. 22 Закону (особливості звільнення з роботи осіб, які вчи-нили корупційні діяння) викладена у наступній редакції «Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов”язані з порушенням обмежень, передбачених Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачене законом. Тут замість слова «посад» вжиті слова «роботи (служби)».
У частині 3 цієї статті слова «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої владиз питань державної служби»замінені словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби».
Цим законом внесені зміни, в тому числі редакційні, у Кодекс законів про працю України, в закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про нотаріат», «Про державну службу» та інші нормативно - правові акти.
Зокрема, у частині 20 статті 37 ЗУ «Про державну службу» слова «умисний злочин, вчинений» замінені словами «умисне кримінальне правопорушення, вчинене», а слова «до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення» замінено словами «до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, пов”язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
16 травня 2013 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України», яким внесена зміна у ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».
Абзац 1 частини 1 ст. 22 Закону викладений у наступній редакції «особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом».
У старій редакції йшла мова про притягнення як обвинуваченого.
Використані джерела:
1.Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.
2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики»
3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінально - процесуальним кодексом України».
4. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» із змінами та доповненнями.
5. Кримінальний кодекс України.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Завідувач сектору кадрового
забезпечення та діловодства
управління Пенсійного фонду
Валентина Макарук
