Обов’язок батьків по утриманню своїх неповнолітніх дітей передбачений насамперед Конституцією України, а також Сімейним кодексом України.
Не виникає сумніву, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Обов’ язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення нею повноліття, а в певних випадках – до досягнення нею 23 років.
Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, чи розірваний між ними шлюб, чи перебувають вони у шлюбі.
Способи виконання батьками обов’ язку по утриманню своїх дітей визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
В той же час, кошти на утримання дитини можуть присуджуватися у частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, за рішенням суду, якщо між батьками відсутній договір про сплату аліментів на дитину.
Згідно з Сімейним кодексом (стаття 189) батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір і строки виплати. При цьому умови договору не можуть порушувати, насамперед, права дитини, встановлені сімейним законодавством.
Договір необхідно укласти в письмовій формі і завірити у нотаріуса.
У випадку невиконання одним із батьків свого обов’ язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аліменти можна також стягнути і у судовому порядку. При цьому частку заробітку (прибутку) матері, батька, що буде стягуватися як аліменти на дитину, буде визначати суд.
В окремих випадках законодавством передбачається можливість визначити розмір аліментів на дітей не у частковому відношенні до заробітку платника, а у твердій грошовій сумі.
За загальним правилом, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред’ явлення позову.
Позовна заява про стягнення аліментів на утримання дитини (дітей) подається до місцевого суду за місцем проживання позивача (ст. 10 Цивільного-процесуального кодексу України). Як правило, дитина мешкає з матірью, але і батько теж має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів з матері, якщо дитина проживає з ним, тоді аліменти будуть стягуватися з матері.
В позовній заяві обов’язково (ст. 119 Цивільного-процесуального кодексу України) вказується: найменування суду, до якого подається заява; ім’я позивача і відповідача, їх місце проживання; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують обставини; перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей додаються копії документів: свідоцтва про шлюб; свідоцтва про народження дітей; довідка про місцеперебування відповідача (якщо воно відоме); довідка про доходи батька (матері) та копія позовної заяви. Позовна заява подається в письмовій формі.
Рішення суду про стягнення аліментів, що не виконується боржником добровільно, підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою (п.1 ст.3, ч.1 ст.2 Закону України „Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999).
За заявою особи, на користь якої постановлене рішення, суд видає виконавчий лист. Виконавче провадження відкривається державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна на підставі виконавчого листа за заявою особи, на користь якої постановлене рішення. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду про стягнення аліментів, може бути пред’явлений для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Таким чином, необхідно звернутись до Державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого судом на підставі рішення про стягнення аліментів.
Згідно з нормами Закону „Про виконавче провадження”, при надходженні виконавчого листа про стягнення аліментів, державний виконавець повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах (при цьому мається на увазі ситуація, коли виконавчий документ пред’ являється на примусове виконання стягувачем, а не надходить до служби з іншого підрозділу за територіальністю).
Державний виконавець визначає розмір заборгованості шляхом складання розрахунку заборгованості по аліментах.
Стягнення аліментів по виконавчим листам за минулий час проводиться в межах трирічного терміну, що передував пред’ явленню виконавчого документа до виконання (але не раніше, ніж зазначена у рішенні суду дата початку стягнення аліментів).
У разі наявності відомостей про місце роботи боржника, державний виконавець зобов’язаний направити виконавчий лист за місцем роботи (отримання пенсії, стипендії) боржника.
Стягнення аліментів проводиться при цьому бухгалтерією підприємства, установи, організації із суми заробітку боржника після утримання з нього обов’язкових податків.
Державний виконавець здійснює систематичний контроль за правильним та своєчасним відрахуванням та надходженням утриманих сум аліментів стягувачам.
При звільненні боржника чи при повному виконанні вимог виконавчого документу, адміністрація підприємства повинна негайно повернути виконавчий документ з відміткою про проведення стягнення до органу державної виконавчої служби, який його направив.
У разі відсутності відомостей про місце роботи боржника, державний виконавець звертає стягнення на майно боржника (рухоме та нерухоме майно, автотранспорт та інш.).
Бувають випадки, коли не виявляється можливим встановити місце проживання, роботи боржника, тоді державний виконавець порушує перед судом питання про розшук громадянина через органи внутрішніх справ.
Отже, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) є злочином, передбаченим ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України. І це питання розглядається виключно органами внутрішніх справ.
Головний державний виконавець ВДВС Колєснік Б. В.