Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту – Закон), та розпочинається з відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця.
Необхідно відзначити, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, який видається на виконання рішення суду, за наявності підстав, перелік яких визначений статтею 26 вищевказаного Закону. Однією з таких підстав є невідповідність виконавчого документа статті 18 Закону, якою визначені обов’язкові вимоги до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Це, зокрема, найменування або ім’я стягувача і боржника, їх місцезнаходження або місце проживання та інше.
В багатьох випадках боржником у виконавчому документі зазначено «Управління праці та соціального захисту населення». Таке визначення боржника не суперечить положенням статті 8 вказаного Закону, згідно з якими боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Крім того, вищевказане визначення боржника у виконавчому документі відповідає положенням статті 18 Закону, оскільки в даному випадку вказано найменування, місцезнаходження боржника, ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності та інші відомості про боржника.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з моменту отримання заяви про примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з Управлінь праці та соціального захисту населення та оригіналу виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати семи днів. У разі невиконання рішення суду в зазначений строк, державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення суду, зокрема, звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ. Даний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Після надходження списаних в примусовому порядку коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби державний виконавець здійснює заходи для виплати цих коштів стягувачу в порядку, передбаченому статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, за письмовою заявою стягувача – фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
Виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 Закону), не допускається.
У разі відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на інше належне боржникові майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається у розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору.
Згідно із Законом України "Про виконавче провадження" існує декілька шляхів накладення державним виконавцем арешту на майно боржника. Так, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Вилучення арештованого майна із передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після накладення арешту. Такий правовий засіб, як обмеження права розпоряджатися майном, застосовується, в основному, коли майно залишається у боржника. Фактично у даному разі боржник є особою, якій це майно залишає на зберігання для зменшення витрат на виконавче провадження, а отже, витрат самого боржника. Реально такий захід може мати місце, коли боржник сприяє проведенню опису, не чинить опір, визнає свій борг тощо. У протилежному випадку описане майно доцільно вилучати у боржника і передавати його на зберігання іншим особам. Такий захід, як заборона користування майном, може у певних випадках застосуватися при передачі майна на зберігання іншим особам.
Для належного виконання рішення суду, з метою виявлення майна боржників, державний виконавець, керуючись положеннями ст.ст. 5, 6 Закону направляє до органів, що здійснюють реєстрацію майна та майнових прав (ДКП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, Управління земельних ресурсів, відділу ДАІ УМВС України), вимогу про надання інформації про реєстрацію за боржником рухомого та нерухомого майна. Але, на теперішній час, склалась така ситуація, що згідно відповідей вищевказаних реєструючих органів, рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, за Управліннями праці та соціального захисту населення відсутнє, тому виконання рішень судів здійснюється шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Головний державний виконавець Е.С. Токарський
