Одним із найбільш дієвих методів впливу на поведінку суб'єктів цивільних правовідносин є інститут відповідальності, в тому числі і цивільно-правової. Зокрема, що стосується неповнолітніх, то притягнення їх до цивільної відповідальності надає широкі можливості для впливу на їх поведінку, виховання і в кінцевому рахунку для виконання завдань профілактики правопорушень.
Порядок притягнення неповнолітніх до цивільної відповідальності, а також відшкодування заподіяної шкоди визначається об’ємом і характером їх цивільної дієздатності. Як відомо, вони ще не набули тієї фізичної і інтелектуальної зрілості, яка є необхідною для розуміння юридичної значимості своїх вчинків. Тому закон не наділяє їх повною дієздатністю.
Підставою виникнення зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, є протиправна поведінка у вигляді правопорушення (делікту). Під правопорушенням розуміють протиправне діяння, яке порушує майнові або особисті немайнові права фізичних, юридичних осіб, яке тягне за собою заподіяння шкоди особі або її майну, або яке створює загрозу заподіяння шкоди
Підставою для відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми, які не досягай 15-річного віку, по-перше, є протиправна поведінка самого неповнолітнього, яка порушує норми цивільного права (цивільне правопорушення). Прийнято вважати, що дитина віком до 15 років не може в силу своєї розумової незрілості в достатній мірі виразити своє психічне ставлення до протиправної поведінки, а також до тих несприятливих наслідків, які виникли в результаті його поведінки. Отже, поведінка дитини визнається такою, що порушує цивільно-правові норми, але не є винною. В цивільному праві є можливою відповідальність без вини. У зв ’язку з цим пропонується вину розуміти не як психічне ставлення особи до своєї поведінки, аяк незастосування нею об’єктивно можливих заходів по запобіганню настанню несприятливих наслідків своєї поведінки.
Можна зробити висновок, що дитина об’єктивно вчиняє цивільне правопорушення, її поведінка порушує норми цивільного права чи суб’єктивні права. І ця поведінка є винною. Це є цивільне правопорушення, яке виражається в усіченому складі. Елементами цього складу є об’єктивна сторона у вигляді дії (бездіяльності) і шкоди.
По-друге, іншою обставиною, яка визнається підставою цивільно- правової відповідальності, буде поведінка законних представників дитини. Отже, підстава відповідальності за шкоду завдану неповнолітнім віком до 15 років, складається з двох елементів: поведінки дитини і поведінки її законних представників. Якщо поведінка дитини, яка не досягла 15 років, не визнається винною, то поведінка батьків (інших законних представників) для настання відповідальності повинна бути протиправною.
В чому ж виражається протиправна поведінка батьків, опікунів, піклувальників?
Встановлена цивільним законодавством відповідальність батьків за шкоду, завдану неповнолітніми, повинна розглядатися як цивільно–правова відповідальність за неналежне виховання дітей. Обґрунтовуючи покладення на батьків обов’язку відшкодувати шкоду, завдану дітьми, наведемо такі міркування з цього приводу. По-перше, в більшості випадків протиправна поведінка дітей обумовлюється безвідповідальним їх вихованням в сім’ї. По-друге, так як неповнолітні віком до 15 років є неделіктоздатними, то вони і не можуть бути притягнуті до відповідальності. Неповнолітні віком від 15 до 18 років, хоча і визнаються деліктоздатними, не завжди мають потрібні кошти для відшкодування шкоди.
На відміну від інших видів відповідальності, цивільна відповідальність може наступити, якщо майнова шкода, завдана дитиною, стала результатом неналежного виховання. Таким чином, під виною батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників розуміють нездійснення за неповнолітніми належного контролю, безвідповідальне ставлення до їх виховання або неправильного використання щодо них їхніх прав, результатом якого і є неправомірна поведінка неповнолітнього, що потягла завдання шкоди.
Відповідно до законодавства батьки і особи, які їх замінюють, повинні виховувати дітей, турбуватися про їх фізичний розвиток та навчання. В обов’язки батьків також входить турбота про утримання дітей, створення їм необхідних побутових умов, забезпечення їх доглядом і лікуванням, а також захист їх прав та інтересів (ст.150 СК України). Цей захист здійснюється батьками у всіх закладах, в тому числі і в суді, без особливих повноважень (ст.154 СК України). Для виконання цих завдань вони наділяються низкою прав і перш за все правом на особисте виховання своєї дитини. Причому закон надає обом батькам рівні обов’язки щодо до своїх дітей; всі питання, які стосуються виховання дитини, вирішуються ними за взаємною згодою. Невиконання батьківських обов’язків чи зловживання батьківськими правами, яке потягнуло за собою завдання шкоди неповнолітнім, є протиправною винною поведінкою. Вона і обумовлює цивільно-правову відповідальність батьків.
По-іншому складається ситуація з притягненням до відповідальності батьків, позбавлений батьківських прав. Правовий зв’язок між такими батьками і їх дітьми не припиняється, але будується він виключно з метою захисту інтересів неповнолітніх. З одного боку, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, які будуються на факті родинних відносин з дитиною, а з іншого - за ними зберігається обов’язок утримувати свою дитину. Відсторонення таких батьків від спілкування зі своєю дитиною не дозволяє їм займатися його вихованням, що може слугувати приводом до висунення хибних висновків у зв’язку з розглядом питання про можливість притягнення їх до відповідальності за шкоду, завдану малолітніми. Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.
Необхідною умовою для притягнення неповнолітнього до цивільної відповідальності є також причинний зв’язок між вчиненням неповнолітнім цивільного правопорушення і поведінкою його законних представників. Тільки в такому випадку останні стають суб’єктами деліктної відповідальності.
За загальним правилом батьки, які проживають окремо від дітей, несуть відповідальність за шкоду, завдану дітьми, на загальних підставах (ст. 446 ЦК УРСР) (ч. 1ст. 1178 ЦК України). Разом з тим, суд може звільнити їх від відповідальності, коли вони з поважних причин не можуть здійснювати належний догляд за своїми дітьми. До таких причин можна віднести ситуацію, коли батьки проживають окремо від дітей внаслідок довготривалих відряджень останніх, їх важкої хвороби, серйозних фізичних розладів. Інші родичі, на утриманні яких знаходяться діти, які проживають окремо від батьків, можуть стати суб’єктами відповідальності лише в тому випадку, коли вони оформлені як законні представники - опікуни чи піклувальники.
Таким чином, підставою відповідальності батьків, інших законних представників за шкоду завдану дітьми, є протиправна поведінка дитини і протиправна поведінка батьків, яка порушує норми цивільного законодавства і тягне за собою завдання шкоди або створює загрозу завдання шкоди життю, здоров’ю чи майну. В цьому його специфіка. Це складний юридичний склад, який відноситься до особливих підстав відповідальності.
Підставою відповідальності за шкоду, завдану неповнолітнім віком від 15 до 18 років, є цивільне правопорушення, яке вчиняється дитиною, а у випадку притягнення до субсидіарної відповідальності законних представників - їх винна поведінка і наявність зв’язку між дитиною і законними представниками.
Відповідальність покладається на самого неповнолітнього, а у випадку відсутності у нього майна або його недостатності для відшкодування шкоди до додаткової відповідальності притягуються законні представники.
Умови відповідальності являють собою об’єктивну і суб’єктивну сторони правопорушення неповнолітнього і його законних представників. Вони бувають як загальними, так і спеціальними. Загальними умовами є: наявність шкоди (збитків); протиправне діяння (дія або бездіяльність) заподіювача шкоди; причинний зв’язок між протиправним діянням і негативними наслідками; вина заподіювача шкоди.
Спеціальні умови обумовлені особливостями правового статусу неповнолітнього правопорушника і особи, відповідальної за його поведінку. До спеціальних умов можна віднести: вік і об’єм дієздатності дитини; ступінь участі особи, відповідальної за її поведінку у здійсненні прав і обов’язків по вихованню останньої; майнове становище неповнолітнього і особи, відповідальної за її виховання.
Умови відповідальності також можуть розрізнятися залежно від віку безпосереднього заподіювана шкоди.
У тому випадку, коли шкода завдана неповнолітнім, який не досяг 15- річного віку, до умов відповідальності слід віднести:
1. дії (бездіяльність) неповнолітнього і дії (бездіяльність) законних представників, які є протиправними;
2. шкоду, завдану третій особі;
3. причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) неповнолітнього, його законних представників і завданою шкодою;
4. вину законних представників
В тому випадку, якщо шкода завдана неповнолітнім віком від 14 до 18 років, умовами відповідальності будуть:
1. дії (бездіяльність) неповнолітнього і дії (бездіяльність) законних представників;
2. шкода, завдана третій особі;
3. причинний зв’язок між поведінкою і завданою шкодою;
4. вина неповнолітнього і його законних представників;
5. недостатність або відсутність майна у неповнолітнього.
Головний спеціаліст РУЮ Олена Іванівна Оксенюк
