Шацький район розташований в крайньому північно-західному куточку України. Це чудовий озерно-лісовий край Волині. Район утворений у 1940 році, а, в результаті хрущовської реформи, у 1963 році був приєднаний до Любомльського району. Відновлено Шацький адміністративний район Постановою Верховної Ради України 3 лютого 1993 року, до його складу ввійшли Шацька селищна і 8 сільських рад.
На території Шацького району розміщені 24 озера, протікає 3 річки. Найбільші з озер: перлина України — Світязь, Пулемецьке, Луки, Люцимер, не менш привабливе — Пісочне. Завдяки мальовничим природним ландшафтам, значній мозаїчності рослинного покриву, масивам лісу, а також характерному для місцевості помірно-теплому і м'якому клімату ця територія має високий рекреаційний потенціал.
Перша згадка про Шацьк належить до 1410 року, коли польський король Ягайло послав мисливців до шацьких лісів для заготівлі м'яса на військові потреби. В 1595 році Шацьк згадується у документах як містечко. За люстрацією 1564 року, Шацьк (в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували в становищі кріпаків.
В 1812 році Шацьк в складі північно-західної Волині зазнав навали наполеонівських військ. В середині вересня 1812 року населений пункт був визволений від французів.
З 1768 по 1849 рік селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького, і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглибилася майнова нерівність. За люстрацією 1874 року, з 305 дворів лише 43 одержали «повний наділ», 186 півнаділу, решта і того менше. В 1906 році в Шацьку налічувалося 428 дворів і 2886 чоловік населення.
В період Першої світової війни цілі сім’ї були змушені евакуюватися до Росії. Їх повернення назад затягнулося на роки. Жовтнева революція в Росії докотилася і до Шацька.
З кінця 1920 року по вересень 1939 року Шацьк входив до складу панської Польщі.
17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти отримали можливість вчитися.
Весною 1941 року в Шацьку було створено три колгоспи. Та мирну працю шачан перервав віроломний напад фашистської Німеччини. 25 червня фашисти окупували селище. За період до 21 липня 1944 року загарбники знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на примусові роботи. В лісах навколо Шацька діяв партизанський загін Степана Шковороди. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з'єднання О.Ф. Федорова Шацький партизанський загін увійшов до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили фашистський гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. Остаточно райцентр був визволений від німецько-фашистських загарбників 21 липня 1944 року.
В мирний час було відновлено роботу районних установ. Розпочалась відбудова господарства і житлового фонду. Найбільшими підприємствами стали промкомбінат, рибзавод, молокозавод, пекарня, цегляний завод. В 1957 році була створена міжколгоспна будівельна організація. А засновану ще до війни МТС перетворено на сучасне ремонтно-транспортне підприємство.
Районний центр внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.
Сьогодні район розвивається, це може засвідчити не тільки статистика, а кожний пересічний житель. Першочергова увага приділяється забезпеченню соціальних гарантій незахищеним верствам населення, розвитку інфраструктури населених пунктів та здійсненню природоохоронних заходів.
Кошти, спрямовані на розвиток району у 2011-2012 роках, у п’ять разів перевищили суму за всі попередні роки. Лише в минулому році на розвиток інфраструктури району спрямовано близько 50 млн. гривень. За ці кошти збудовано лікарню, дитячий садок в с.Мельники, приміщення районного центру зайнятості, здійснено реконструкцію загальноосвітньої школи в райцентрі.
Протягом останніх шести років у районі відсутня заборгованість із виплати заробітної плати працівникам, забезпечується постійна динаміка зростання номінальної заробітної плати, вчасно і в повному обсязі виплачуються пенсії та соціальні допомоги.
Проводяться роботи з будівництва та ремонту доріг. За останні два роки збудовано дороги до урочища Гряда, до с. Залісся, розпочато будівництво об’їзної дороги до села Світязь. Постійно проводяться ремонти доріг місцевого значення.
Відновлено вуличне освітлення в багатьох населених пунктах Пульмівської, Грабівської, Самійличівської, Світязької сільських рад.
Свідченням покращення добробуту населення є житлове будівництво, яке особливо активізувалось останнім часом. За роки існування району розширено межі більшості населених пунктів, з’явилось багато нових вулиць.
